01 грудня 2014 року Справа № 876/6434/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якому просив визнати дії відповідача протиправними щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.11.2010 року, зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії з 01.11.2010 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Тобто, апелянт вважає, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення чи введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 цього Закону та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.207 № 1294 «Про упорядкування структури та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одітого з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Підпунктом 2 пунктом 5 постанови № 1294 передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Таким чином, Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів, у тому числі й Міністру оборони України, визначати розміри премій, тому видані у відповідності до постанови № 1294 в межах повноважень Міністра оборони України накази № 576 і 355, якими затверджені нові розміри премій військовослужбовців, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки змінюють розмір одного з видів складової грошового забезпечення військовослужбовців.
Тому апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови йому ГУ ПФУ у перерахунку пенсії свідчить про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, апелянт зазначає, що судом при розгляді справи не враховано вимоги ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством. України.
Апелянт вважає, що висновок суду про те, що премії мають тимчасовий характер, не відповідають обставинам справи та зазначеним вище нормам матеріального права. Так, премія це постійна складова грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і п. 1 постанови № 1294. При цьому, стаття 63 Закону № 2262-ХІІ не містить будь-яких обмежень щодо зміни розміру премій, у тому числі щодо того, на якій період змінюється розмір премій.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркував.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_2 18.04.1991 року призначено пенсію по вислузі років та в подальшому, з огляду на прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» від 09.03.1992 р. №2262-XII, перерахунок пенсії позивачу проводився з врахуванням цього Закону. Грошове забезпечення з 01.01.2008 р. визначено уповноваженим органом - ІНФОРМАЦІЯ_2 (довідка № 3369/7 від 11.02.2008), відповідно до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 року та постанови КМУ від 13.02.2008 року № 45 за посадою стар. поміч., яку позивач обіймав на момент звільнення
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 16.12.2004 року внесено зміни у Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Частину третю статті 63 Закону викладено в такій редакції: «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів, в тому числі й Міністерства оборони України, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Відповідно до вказаної постанови Міністром оборони України 25.06.2011 року прийнято наказ № 355 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 28.01.2011 року № 50 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2011 рік", яким з 01.06.2011 року встановлено граничні розміри премії, яка може бути виплачена відповідній категорії військовослужбовців у межах видатків на грошове забезпечення виключно у 2011 році.
Аналогічна ситуація стосується й наказу Міністерства оборони України від 06.11.2010 року № 576 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.07.2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік», яким з 01.11.2010 року встановлено граничні розміри премії, яка може бути виплачена відповідній категорії військовослужбовців у межах видатків на грошове забезпечення виключно у 2010 році.
Тому у період з 01.11.2010 року до закінчення 2010 року та відповідно з 01.06.2011 до закінчення поточного року відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 та на підставі наказів Міністра оборони України від 05.11.2010 року № 576 та від 25.06.2011 року № 355 було тимчасово дозволено преміювати працюючих у відповідних роках.
Крім того суд вірно зазначив, що характер та умови цього преміювання (виключно у чітко визначених періодах відповідного року) свідчать про те, що вказана премія носить тимчасовий (а не постійний) характер, та не є новим додатковим видом грошового забезпечення, а отже не дає підстав для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, яким визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Міністерство оборони України не повідомляло Пенсійний фонд України про видання Міністерством оборони України зазначених вище наказів, оскільки рішення про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України не приймалося і підстав для повідомлення Пенсійному фонду та перерахунку пенсій немає.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
На виконання зазначених положень Конституції України в Постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. № 731, якою затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, були внесені відповідні зміни. Згідно п. 2 Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування.
Також судом вірно зазначено, що накази Міністра оборони України не були зареєстровані у встановленому порядку, так як носять оперативно-розпорядчий характер (разове доручення), спрямовані на організацію виконання власних рішень Міністерства оборони України й не містять нових правових норм, а тому, в силу Конституції України та інших чинних нормативно-правових актів, не можуть бути юридичною підставою для задоволення адміністративного позову.
Судом з'ясовано, що позивач посилається, як на підставу задоволення позову, на лист ІНФОРМАЦІЯ_1 №118 від 29.09.2011 року та вважає, що даний лист є довідкою про розмір грошового забезпечення, відповідно до якої необхідно провести перерахунок пенсії, тому суд вірно вважав, що в даному листі позивачу надано вичерпну відповідь стосовно порядку видачі довідки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року по справі № 2а-4976/11- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин