15 грудня 2014 р. Справа № 804/13984/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСтепаненко В.В.
при секретаріНовченко Є.Ю.
за участю:
представника позивача представника відповідача Іоффе В.Л. Синявського І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 року №0003702201.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №1155/04-61-22-1/36495890 від 06.06.2014.
На думку перевіряючих позивачем порушено: п.п.135.2, п.п.135.4, п.п.135.4.1 ст.135, п.п.137.1. ст.137, ст.138, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.5.1 п.138.5, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3412076 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 148583 грн.; ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, абз.1, 2 п.119.2 ст.119, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в частині не відображення у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2011 року.
Не погодившись з такими висновками податкового органу, ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» подало заперечення до акту перевірки з проханням призначити в порядку п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланову перевірку з часткового перегляду результатів перевірки.
За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року складено акт №2090/09-61-22-1/36495890 від 01.08.2014 року, у висновках якого встановлено, що позивачем допущено порушення п.137.1 ст.137, ст..138. п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.5.1 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 172 217 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 148 583 грн.; пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.168.1, п.168.4 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України; пп.16.1.3. п.16.1 ст.16, пп.49.18.2 п.49.18. ст.49, абз.1, 2 п.119.2 ст.119, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу.
На підставі висновків акту №2090/09-61-22-1/36495890 від 01.08.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 року №0003702201, яким збільшено суму основного платежу з податку на прибуток в розмірі 172217,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 43054,25 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що між ПП «Дніпро-Інвестгруп» (постачальник) та позивачем (замовник) укладено договір №418 від 01.08.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність замовнику товар або надати послуги, а замовник зобов'язується своєчасно здійснити оплату їх вартості.
За умовами договору №382 від 27.06.2012 року ТОВ «Дайкор Торг» (продавець) зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві (ТОВ Компанія «Ваговимірювальні системи») комплектуючі до вагового обладнання, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно договору №08/05-1 від 08.05.2011 року кооператив «Призма» по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (постачальник) зобов'язується поставити та передати продукцію (надалі - товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, зазначеними у рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити на умовах, визначених цим договором.
Виконання умов вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, актами надання послуг, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. Оплата за отриманий товар підтверджується банківськими виписками.
Суд критично оцінює посилання податкового органу на сторінці 22 акту перевірки про ненадання позивачем заяв про втрату або зіпсування первинних документів, оскільки відповідачем взагалі не зазначено, про втрату яких саме документів товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» повинно було повідомити.
При цьому, під час проведення перевірки податковим органом взагалі не досліджувалась реальність виконання угод, укладених між позивачем та його контрагентами, а сам акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зі змісту акту перевірки підприємства позивача вбачається, що податковий орган зробив висновок про нереальність проведення господарських операцій на підставі актів перевірки контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи», а саме: акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №285/22-1109/35281726 від 20.11.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпро-Інвестгруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року», акту Кіровоградської ОДПІ №137/1520/38211929 від 08.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дайкор Торг» за період з червня по серпень 2012 року».
Крім того, висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що контрагент позивача - кооператив «Призма» не відобразив у своїй звітності факту придбання товарів, послуг.
Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.
При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за таким договорами у позивача не було.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було занижено суму податку на прибуток у перевіряємому періоді.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.08.2014 року №0003702201.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» судові витрати у розмірі 431,00 грн. (чотириста тридцять одна гривня нуль копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.
Суддя В.В. Степаненко