Справа: № 810/2639/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2014/110027/2 від 21.03.2014 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Міндоходів М/п "Святошин" №125130012/2014/00027 від 21.03.2014 року; зобов'язання Київської митниці Міндоходів вчинити дії по визначенню митної вартості товарів, які імпортувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО» згідно вантажної митної декларації від 14.03.2014 року №125130000/2014/432831, за першим методом (ціною договору (контракту).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2010 року між ТОВ «Т.Л. Авто» та FUJIN SHUANGSHENG IM&EX Co., LTD (Китай) укладено договір №TLF051110, відповідно до якого, продавець продає, а покупець купує автомобільні диски згідно номенклатури та асортименту, вказаного у рахунках-фактурах на умовах FOB-Ксямен (Інкотермс 2000), у кількості, асортименті і по цінам згідно рахунків-фактур, що є невід'ємною частиною договору (а.с.31-36). Із змісту договору вбачається, що вид товару, його кількість і ціни вказані в інвойсі, що являються невід'ємною частиною договору. Пунктом 6.1 договору встановлено, що продавець повинен супроводжувати свою продукцію такими документами: рахунок, рахунок проформа, коносамент, сертифікат походження, упаковочний лист, прайс-лист, експортна декларація.
21.03.2014 року з метою митного оформлення коліс із чорних металів для транспортних засобів, металевих дисків (торгівельна марка Malata, виробник - FUJIN SHUANGSHENG IM&EX Co., LTD, країна виробництва - Китай), позивачем до Київської митниці Міндоходів подано ВМД №125130012/2014/404636 (а.с.83-84). Митна вартість товару визначена декларантом відповідно до ціни угоди.
На підтвердження зазначеної у декларації митної вартості товару, позивачем надано митному органу документи: договір №TLF051110 від 05.11.2010 року (а.с.31-33); додаткові угоди до договору №TLF051110 від 05.11.2010 року №1, №2, №3 (а.с.34-36); інвойси (а.с.26, 42); платіжні доручення в іноземній валюті (а.с.39-41); коносамент; міжнародну автомобільну накладну (CMR) (а.с.93); прейскурант (прайс-лист) виробника товару (а.с.95); рахунки-фактури (інвойси); висновок експертної організації (а.с.43); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; розрахунки вартості (без перекладу) (а.с.44-46).
Митний орган 21.03.2014 року відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом та повідомив декларанта, що митну вартість може бути визнано за умови надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару. Відповідач надав: платіжний документ №709 від 05.09.2013 року; виписку з бухгалтерської документації б/н від 05.09.2013 року; прайс лист 133502А0/07269 від 31.10.2013 року; висновок експертної організації №1076 від 20.03.2014 року; видаткову накладну №TL-Н4079-238 від 20.03.2014 року. Щодо надання інших документів позивач зазначив, що на даний момент такої можливості немає, про що міститься відповідний запис на протоколі обробки електронного документу (а.с.85).
21.03.2014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2014/110027/2, яким було визначено митну вартість товару за резервним методом згідно вимог ст.64 Митного Кодексу України у розрахунку 3,69 дол. США за одиницю товару (а.с.90-91). Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, а саме на підставі митної декларації від 27.01.2014 року №100270001/2014/272825 (а.с. 126).
Крім того, митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01180, згідно якої ТОВ «Т.Л. Авто» відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №125130012/2014/405009 від 21.03.2014 року, з причин прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості (а.с.88-89).
В зв'язку з цим, позивач на підставі ч.7 ст.55 МК України, для випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, оформив нову митну декларацію від 26.03.2014 року №125130012/2014/405009 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.81-82).
Проте, не погоджуючись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у митному оформленні, позивач звернувся до суду.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Статтею 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, що зазначені в цій статті.
Важливо те, що приписами ч.3 ст.53 МК України передбачено, що в разі, якщо документи, зазначені у частині 2 даної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Крім того, ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.54 МК України, митний орган зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На виконання даних функцій, митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи, встановлені в ст.53 МК України, додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, що і було зроблено відповідачем. Проте з наданих митному органу додаткових документів не представилось можливості достеменно встановити вартість фактично сплачених сум, які заявлені декларантом, за товар, що підлягав митному оформленню.
В зв'язку з цим, у відповідності до положень ч.6 ст.54 МК України, відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, враховуючи наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено недостовірні відомості про таку вартість. Та прийняв письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних розбіжностей у поданих декларантом документах, зокрема, вартість товару за інвойсом та митною декларацією не співпадає з вартістю у платіжному дорученні. Згідно договору №TLF051110 від 05.11.2010 року та додаткової угоди до нього від 05.03.2014 року, поставка товару здійснюється на умовах передоплати у розмірі 30%, а решта 70% відсотків, відповідно до договору, повинні бути перераховані не пізніше 07.06.2014 року (а.с. 36).
Позивачем до митної декларації було додано платіжне доручення від 05.09.2013 року №709 на суму 21825,00 дол. США (а.с.39) та інвойс від 11.10.2013 року №SS010-3 на суму 23534,00 дол. США (а.с. 26). Аналогічну інвойсу від 11.10.2013 року суму в розмірі 23534,00 дол. США позивачем зазначено у поданій митній декларації №125130012/2014/405009.
Як встановлено судом першої інстанції, неможливо співставляти платіжне доручення від 05.09.2013 року №709 із товаром, що декларувався позивачем згідно митної декларації №125130012/2014/405009, оскільки дане платіжне доручення не містить посилання на інвойс. Товар поставлено у березні 2014 року, платіжне доручення сформоване 09.09.2013 року, тобто через 6 місяців після здійснення оплати. А тому неможливо достеменно встановити, що платіжне доручення від 09.09.2013 року №709 підтверджує саме дану поставку товару. Беручи до уваги цей факт та інші розбіжності, відповідач правомірно витребував додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.
Судова колегія критично оцінює доводи позивача в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції Додаткової угоди №1 від 27.03.2011 року (а.с.34), якими встановлені ціни на товар (автомобільні диски), та які відповідають цінам в прайс-листі від 31.10.2013 року, в зв'язку з тим, що у вказаній Додатковій угоді зафіксовано ціни станом на березень 2011 року, а позивач звернувся для митного оформлення за результатом поставки товару в березні 2014 року, посилаючись на актуальність цін, встановлених ще в 2011 році.
Оскільки митна вартість має бути підтверджена лише достовірними документами, які містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, то колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача за наслідками вивчення додаткових документів, про відсутність підстав для застосування першого методу (за ціною договору) для визначення митної вартості товару.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями МК України, проводиться процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, яка була проведена на виконання вимог МК України.
Вірно зазначено судом першої інстанції те, що інші методи згідно ст.ст. 62, 63 МК України, не були застосовані, оскільки відсутня інформація щодо вартості складових товару (а надані докази вартості складових товару складені на іноземній мові). А тому колегія суддів приходить до висновку, що митним органом правомірно застосовано резервний метод визначення вартості товару, після проведення процедури консультацій, та, не порушуючи порядку та послідовності застосування методів, передбачених ч.1 ст.57 МК України.
Дослідивши матеріали, та встановивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що позивачем не надано суду доказів, що спростовують правомірність дій митного органу.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України, належним чином довів та обгрунтував провомірність своїх дій.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26.05.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.