09 грудня 2014 року Справа № 6275/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попко Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Департаменту соціальної політики Івано - Франківської обласної державної адміністрації , заступника прокурора м.Івано - Франківська на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
05.05.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі-відповідач) про визнання протиправними, зобов'язання вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , являється інвалідом ІІ групи від захворювання одержаного під час проходження служби в ОВС та звернувся із листом-зверненням до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської області з проханням дати дозвіл на зняття з обліку т/з в Івано-Франківському МРЕВ для подальшого відчуження, щоб за отримані кошти провести необхідне лікування за кордоном.
Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на зняття з обліку в органах Державтоінспекції автомобіля марки AUDI A6 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ним як власником, та перебуває на обліку в Івано-Франківському 1-му МРВ відділу ДАІ ГУ-УМВС України в Івано-Франківській області, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3.
Зобов"язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації надати дозвіл на зняття з обліку в органах ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області та відчуження автомобіля марки AUDI A6 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2 як власником, та перебуває на обліку в Івано-Франківському 1-му МРВ відділу ДАІ ГУ-УМВС України в Івано-Франківській області, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3.
Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року оскаржили Департамент соціальної політики Івано - Франківської обласної державної адміністрації та заступник прокурора м.Івано - Франківська подавши апеляційні скарги.
У поданих апеляційних скаргах апелянти просять зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги не підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що п.4 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями (перенятого на підставі положень ст..26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», яка набрала чинності з 01.01.2007 року регламентує безоплатне забезпечення інвалідів автомобілями або їх продаж на пільгових умовах за рахунок коштів Державного бюджету України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, тобто за рахунок державних коштів. Передбачено, що таке забезпечення проводиться на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі. п.42 Порядку передбачає не безоплатне забезпечення або продаж на пільгових умовах, а виключно безоплатну видачу автомобілів, отриманих як гуманітарна допомога, тобто за рахунок недержавних коштів, і не містить жодних обмежень ні щодо терміну експлуатації, ні щодо відчуження такого автомобіля.
Суд вважає, що відповідно до заяви про надання гуманітарної допомоги до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 02.10.2006 року, даний транспортний засіб передавався, тобто дарування конкретній особі, тобто ОСОБА_2 і саме він набув, а не відповідач, права власності на автомобіль, тому відмова у знятті з обліку і відчуження порушує право власника і суперечить ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України.
Матеріалів справи, стверджується, що громадянином Німеччини ОСОБА_3 передано, за договором дарування інваліду ОСОБА_2 автомобіль марки AUDI A6 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_2 як гуманітарну допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999 року №1192-ХІV гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.
Згідно ст.6 Закону України "Про гуманітарну допомогу" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та реєстрації автомобіля) комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподаткування та обов'язкових платежів до бюджету, легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як вісім років тому, з об'ємом двигуна не більш як 1800 куб. см, що отримуються Міністерством праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій або Міністерством праці та соціальної політики України для подальшої передачі інвалідам, які перебувають в установленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту.
Відповідно до п.3 ч.1 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 08.09.1997 року № 999(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позачергове безоплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціального захисту населення Міністерством праці та соціальної політики.
На підставі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а на підставі угоди дарування від 07.04.2003 року транспортний засіб дарувався конкретній фізичній особі ОСОБА_2, тому право власності на спірний автомобіль згідно з волевиявленням дарувальника набув саме позивач на підставі, встановленій законом ст.328 ЦК України, а саме, на підставі одностороннього правочину.
Однак, дії відповідача, щодо обмеження та відчуження транспортного засобу, переданого інваліду, були встановлені п.42 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, який був прийнятий на підставі положень ст.26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". Вказана стаття Закону набрала чинності з 01 січня 2007 року, а тому вказані обмеження згідно положень статті 58 Конституції України не мають зворотної дії у часі і не могли бути застосовані до правовідносин щодо отримання автомобіля позивачем та встановлення обмежень при його реєстрації 27 червня 2006 року.
За змістом ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів, погоджується із судом першої інстанції, що діючий на момент отримання автомобіля та надання його інваліду Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року, а саме п.42, не передбачав встановлення обмежень для інвалідів на відчуження транспортних засобів, отриманих ними як гуманітарна допомога. Встановлення такого обмеження без достатніх на те правових підстав для особи, яка зазначена власником транспортного засобу в реєстраційному посвідченні Серія ІВС №216489 від 2003 року, виданого МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України в Івано-Франківській області.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, ст. 200, ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України колегія суддів,-
Апеляційні скарги Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та заступника прокурора м. Івано - Франківська - залишити без задольнення.
Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 809/1332/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Р.П. Сеник
Судді Я.С. Попко
Р.Б. Хобор