04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/23355/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників
від позивача: не з'явились
від відповідача: Гриценюк А.С. - дов. №225-КР-1360 від 28.10.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного малого підприємства „Аптека КіАВО"
на ухвалу господарського суду міста Києва
від 28.10.2014 (суддя Сівакова В.В.)
у справі №910/23355/14
за позовом Приватного малого підприємства „Аптека КіАВО"
до Київської міської ради
про визнання частково незаконним та недійсним рішення
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/23355/14 відмовлено у прийнятті позовної заяви Приватного малого підприємства „Аптека КіАВО" (надалі - позивач, ПМП „Аптека КіАВО") до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання частково незаконним та недійсним рішення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/23355/14, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала винесена господарським судом міста Києва з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що спір у даній справі не підлягає розгляду у господарських судах, оскільки предметом пред'явленого позову є визнання частково незаконним та недійсним рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 15.01.2014, як акту, прийнятого органом місцевого самоврядування на реалізацію своєї господарської компетенції, щодо зміни істотних умов договорів оренди комунального майна. Крім того, скаржник зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №826/15547/14 встановлено, що вирішення вказаного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки заявлені позовні вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованим і просить залишити її без змін.
Позивач у судове засідання 18.12.2014 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним малим підприємством „Аптека КіАВО" були заявлені позовні вимоги до Київської міської ради про визнання незаконним та недійсним рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оформлене протоколом №167 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 15.01.2014 в частині п.п. 2 п. 1.2.11 щодо підтрмиання пропозицій Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) та скасування пункту 1.3.2. протоколу №100 від 08.11.2011, яким погоджено питання щодо продовження ПМП „Аптека КіАВО" строку дії договору оренди нежитлового приміщення площею 18 кв. м. на вул Іллінській, 3/7 (Сковороди, 2).
Положеннями ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) срави за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
За приписами статті 6 Закону України „Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно положень ч. 1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Частино 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Виходячи зі змісту норм законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 4, 11, 14 ст. 47 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
Виходячи із викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії можуть вносити рекомендації та пропозиції на розгляд міськради, а не приймати рішення замість останньої.
З цього приводу колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №9/9 від 19.06.2014 постійні комісії Київської міської ради є органами Київської міської ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого органу.
Згідно положень ч. 4 ст. 5 Положення про постійні комісії Київської міської ради постійна комісія Київської міської ради з питань власності вивчає, попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень Київської міської ради, надає висновки та рекомендації, здійснює контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого органу з питань: 1) володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (включаючи питання приватизації, управління, надання в оренду (суборенду), застави, страхування, концесії); 2) формування комунальної власності територіальної громади міста Києва (включаючи питання зарахування до комунальної власності закінчених будівництвом (реконструкцією) об'єктів комунального призначення); 3) захисту прав комунальної власності; 4) передачі об'єктів комунальної власності міста Києва під реконструкцію; 5) створення, реорганізації та ліквідації комунальних підприємств, установ та організацій; 6) обліку та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
У свою чергу нормами пункту 12.8 та 12.9 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011, визначено, що комісія на своєму засіданні розглядає надані пропозиції та за результатами розгляду погоджує або відмовляє в погодженні питання щодо зміни істотних умов договору оренди. Орендодавець, на підставі рішення Комісії, погоджує або відмовляє в погодженні зміни істотних умов договору оренди, про що видає відповідний розпорядчий документ.
Таким чином, у разі внесення змін до істотних умов договорів оренди майна територіальної громади міста Києва, погодження таких змін відповідною комісією Київської міської ради є необхідною умовою, виходячи із встановленої процедури. Разом з тим, внесення таких змін до договору оренди не є повноваженнями постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оскільки видача відповідного розпорядчого документа, який стосується прав та обов'язків орендаря, відповідно до п. 12.9 вищевказаного положення віднесена до компетенції орендодавця.
Таким чином, Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва не містить приписів щодо обов'язковості виконання протокольних рішень постійної комісії Київської міської ради з питань власності.
Вказане також підтверджується письмовими поясненнями відповідача які надійшли до суду17.12.2014 у вигляді заперечень на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у прийнятті позовної заяви з тих підстав, що оскаржуваний протокол засідання постійної комісії Київради з питань власності, хоч і прийнятий комісією на реалізацію своєї господарської компетенції, однак за своїми ознаками не є індивідуальним актом, а відтак не може бути предметом розгляду у господарському спорі відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спір у даній справі підлягає розгляду у господарських судах.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного малого підприємства „Аптека КіАВО" задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/23355/14 має бути залишена без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства „Аптека КіАВО" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/23355/14 залишити без змін.
Матеріали справи №910/23355/14 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя М.М. Новіков
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк