16.12.2014 р. Справа № 914/4214/14
За позовом: Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м. Дрогобич Львівської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів Львівської області
про: стягнення 105040,00 грн. заборгованості за Договором № 0012 від 30.12.2013 року
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Никитюк І.С.
Представники сторін:
від позивача: Білиньский М.О. (довіреність № 14/01-008-21 від 14.01.2014 року)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення 105040,00 грн. заборгованості за Договором № 0012 від 30.12.2013 року.
Ухвалою суду від 01.12.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.12.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на перевезення вантажів № 0012 від 30.12.2013 року в частині повної та вчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав через канцелярію суду довідку вх.№54512/14 про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність рішення таких органів з такого спору, надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, долучених до позовної заяви, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 01.12.2014 року не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
30.12.2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Замовник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», та Приватним акціонерним товариством Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс» (Перевізник) укладено Договір на перевезення вантажів № 0012 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Перевізник зобов'язався перевезти та доставити вантаж, зазначений Замовником, а Замовник оплатити послуги Перевізника.
Відповідно до п.2.1. Договору ціна договору визначається відповідно до окремих замовлень замовника згідно з узгодженим сторонами тарифом на перевезення вантажу.
На виконання умов Договору та на підставі відповідних заявок на перевезення позивачем надано відповідачу транспортні послуги, а саме здійснено перевезення вантажів по території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями заявок на перевезення та відповідними товарно-транспортними накладними. Позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату, копії яких також долучені до матеріалів справи.
Всього відповідачу було надано послуг позивачем на загальну суму 223600,00 грн. Відповідачем частково оплачені транспортні послуги в сумі 127200,00 грн.
10.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№14/10-211-21 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 96400,00 грн. у добровільному порядку, яку відповідач отримав 15.10.2014 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Станом на час прийняття рішення у справі відповідач заборгованість не погасив, доказів протилежного суду не надав.
Окрім суми основного боргу у розмірі 96400,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 4704,00 грн. пені, 3390,00 грн. інфляційних нарахувань, 546,00 грн. 3 % річних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Договору на перевезення вантажів № 0012 від 30.12.2013 року.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями заявок на перевезення та відповідними товарно-транспортними накладними.
У свою чергу відповідач своїх зобов'язань за Договором щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг згідно виставлених рахунків не виконав.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що платежі здійснюються в національній валюті України і сплачуються Замовником протягом сорока банківських днів з моменту виконання окремого замовлення та отримання оригінальних документів на оплату виконаних послуг по окремому замовленню.
Конкретними замовленнями на перевезення, а саме: №б/н від 09.07.2014 року, №б/н від 10.07.2014 року, №б/н від 11.07.2014 року, №б/н від 25.07.2014 року, №б/н від 26.07.2014 року, №б/н від 28.07.2014 року, №б/н від 29.07.2014 року, №б/н від 31.07.2014 року, №б/н від 05.08.2014 року, №б/н від 15.08.2014 року, №б/н від 19.08.2014 року, №б/н від 20.08.2014 року та №б/н від 22.08.2014 року були погоджені відмінні від договірних умови оплати - протягом 25-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів про доставку вантажу на місце призначення.
Документи відповідачу відправлені після виконання перевезення, що підтверджується доданими до позовної заяви поштовими квитанціями та списками відправлень.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 96400,00 грн. основного боргу.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за надану Перевізником послугу, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше ніж розмір плати за перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд встановив, що розрахунок розміру штрафних санкцій здійснено вірно та у відповідності із вимогами законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 4704,00 грн. пені, 3390,00 грн. інфляційних нарахувань, 546,00 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки спір виник з вини відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника - Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вул. Фабрична, будинок 4; п/р 26004050002251 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299; код ЄДРПОУ 00278801) на користь стягувача - Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 22; р/р № 26005413173 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805; код ЄДРПОУ 13825481) 96400,00 грн. основного боргу, 4704,00 грн. пені, 3390,00 грн. інфляційних нарахувань, 546,00 грн. 3 % річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2014 р.
Суддя Кидисюк Р.А