Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Редакція газети «Верховина» про визнання незаконним та скасування наказу, рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Редакція газети «Верховина» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2014 року,
У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Редакція газети «Верховина» (далі - КП «Редакція газети «Верховина»), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ № 8 «По редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року, визнати незаконним і скасувати рішення ради редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року № 3 «Про звільнення із займаної посади редактора редакції районної газети «Верховина», поновити її на посаді редактора газети, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 307 грн 40 коп. за період з 06 травня 2014 року по 14 липня 2014 року та відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.
Позивачка посилалась на те, що з 29 червня 2011 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на підставі контракту, термін якого закінчується 29 червня 2016 року. 03 березня 2014 року вона написала заяву про надання чергової відпустки, яку їй було надано з цієї ж дати наказом від 03 березня 2014 року № 5. З 22 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року вона перебувала на лікарняному, згідно з яким повинна була стати до роботи 01 травня 2014 року. Оскільки вихід на роботу співпав з вихідними днями, вона вийшла на роботу 05 травня 2014 року.
Зазначала, що 06 травня 2014 року вона дізналася, що рішенням ради редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року та наказом від 05 травня 2014 року № 8 її було звільнено з роботи з посади редактора КП «Редакція газети «Верховина» після виходу з чергової відпустки 05 травня 2014 року.
Позивачка вважала її звільнення незаконним, оскільки воно було зроблено під тиском, звільнятися за власним бажанням вона не хотіла. Ні в рішенні, ні в наказі не зазначено конкретної підстави її звільнення з посиланням на закон. У наказі про звільнення у якості підстави зазначено її заяву від 23 лютого 2014 року, при цьому звільнення відбулось 05 травня 2014 року, тобто через 2,5 місяці.
Крім того, позивачка вказувала, що відповідачем порушено умови контракту, а саме п. 23 контракту, згідно з яким звільнення редактора з посади здійснюється з обов'язковою участю редактора на засіданні органу управління. Про проведення засідання органу управління для вирішення питання про звільнення редактор повідомляється у строк не пізніше ніж за 2 тижні до дня проведення засідання.
Крім цього, позивачка також вказувала на те, що відповідач не ознайомив її з записами в трудовій книжці та надіслав її поштою, хоча вона на це свою згоду не давала.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2014 року рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ «По редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року № 8.
Визнано незаконним та скасовано рішення ради редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року № 3 «Про звільнення із займаної посади редактора редакції районної газети «Верховина».
Поновлено ОСОБА_3 на посаді редактора комунального засобу масової інформації «Верховина» з 05 травня 2014 року.
Стягнуто з КП «Редакція газети «Верховина» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 307 грн 40 коп. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів за період з 06 травня 2014 року по 14 липня 2014 року.
Стягнуто з КП «Редакція газети «Верховина» на користь ОСОБА_3 500 грн моральної шкоди.
У касаційній скарзі КП «Редакція газети «Верховина», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з КП «Редакція газети «Верховина», працюючи на підставі контракту, термін якого закінчується 29 червня 2016 року
23 лютого 2014 року позивачка ОСОБА_3 написала заяву про звільнення з посади редактора редакції районної газети «Верховина» за власним бажанням, яку адресувала голові районної ради.
24 лютого 2014 року сесія Міжгірської районної ради погодила звільнення ОСОБА_3 з посади ректора газети «Верховинна».
24 лютого 2014 року на засіданні ради редакції газети 2/3 голосами звільнено ОСОБА_3 від обов'язків редактора газети «Верховинна» з 26 лютого 2014 року та призначено редактором газети ОСОБА_4
27 лютого 2014 року позивачка ОСОБА_3 написала заяву про надання їй чергової відпустки з 03 березня 2014 року, яку адресувала в.о. редактора газети «Верховина».
Згідно з наказом по редакції газети «Верховина» від 03 березня 2014 року № 5 ОСОБА_3 надано чергову профвідпустку з 03 березня 2014 року за відпрацьований період з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року.
Також встановлено, що з 22 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року позивачка ОСОБА_3 перебувала на лікарняну, про що свідчить копія листка непрацездатності.
Згідно з рішенням ради редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року № 3 та наказу по редакції газети «Верховина» від 05 травня 2014 року № 8 ОСОБА_3 звільнено з посади редактора редакції районної газети «Верховина» після виходу з чергової відпустки 05 травня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період із 03 березня 2014 року до 05 травня 2014 року ОСОБА_3 на роботу не виходила і в цей період перебувала у відпустці та хворіла. 05 травня 2014 року при виході на роботу ОСОБА_3 заяви про відкликання своєї заяви про звільнення з посади редактора не подавала, тобто її прохання про звільнення з роботи за власним бажанням залишилось у силі, що не суперечить вимогам ст. 38 КЗпП України. При цьому суд врахував, що звільнення з посади редактора є досить тривалою процедурою, так як потребує певного часу для прийняття рішення сесії районної ради та для прийняття рішення радою засновників газети. ОСОБА_3 конкретної дати звільнення її з посади не назвала, на роботу не виходила, тобто давала всі підстави для прийняття рішення радою редакції про її звільнення з роботи за власним бажанням і таке рішення не суперечить закону та статуту редакції газети.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при звільнені позивачки відповідачем було порушено вимоги п. 23 контракту, зокрема, позивачку не було повідомлено про час та місце проведення засідання органу управління (ради редакції), засідання було проведено без участі ОСОБА_3, що підтверджується протоколом цього засідання. Крім того, у наказі про звільнення позивачки не зазначено конкретної дати звільнення та не зазначено підставу звільнення.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Згідно з п. 24 контракту редактор може за власною ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2014 року ОСОБА_3 написала заяву про звільнення з посади редактора за власним бажанням.
При цьому у заяві про звільнення з посади редактора за власним бажанням ОСОБА_3 конкретної дати її звільнення з посади не вказала.
Також із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не зверталась до відповідача з заявою про відкликання заяви про звільнення з посади редактора.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 заяви про відкликання своєї заяви про звільнення з посади редактора не подавала, тобто свого рішення про звільнення з роботи за власним бажанням не змінила, а тому дійшов передчасного висновку про поновлення позивачки на роботі.
За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Редакція газети «Верховина» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська