Ухвала
іменем україни
03 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області про визнання шлюбу неукладеним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2014 року,
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5 Зазначає, що після похорон він дізнався про укладення 28 жовтня 2004 року шлюбу між батьком і ОСОБА_4. На його думку при укладенні шлюбу у ОСОБА_4 не було наміру створити сім'ю, а метою укладення шлюбу було отримання будинку, в якому проживав батько. Крім того, на час укладення шлюбу батько перебував на лікуванні в Рівненському обласному протитуберкульозному диспансері і не міг бути присутнім при його реєстрації. Посилаючись на викладене, з урахуванням змінених позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати шлюб, зареєстрований 28 жовтня 2004 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, неукладеним.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2014 року, позов задоволено. Визнано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, зареєстрований 28 жовтня 2004 року, неукладеним. Анульовано актовий запис про шлюб від 28 жовтня 2004 року № 15. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема внаслідок укладення шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, порушуються права позивача на отримання спадщини після смерті батька, шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено за відсутності нареченого ОСОБА_5, який 28 жовтня 2004 року за станом здоров'я перебував за межами смт Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, реєстрацію шлюбу проведено в смт Рафалівка Володимирецького району Рівненської області посадовими особами Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що 28 жовтня 2010 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено шлюб (свідоцтво про одруження від 28 жовтня 2004 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 року).
Відповідно до частин першої та другої статті 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану (стаття 33 СК України).
Статтею 34 СК України передбачено, що присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.
Отже, чинним законодавством визначено, що в разі подання заяви про реєстрацію шлюбу особисто жінкою і чоловіком - реєстрація шлюбу може відбутися не у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану, а за іншим місцем, зокрема і за місцем надання стаціонарної медичної допомоги, якщо наречені не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану, при цьому реєстрація шлюбу проводиться посадовою особою державного органу реєстрації актів цивільного стану, до якого наречені подали заяви про реєстрацію шлюбу.
Згідно зі статтею 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.
На підтвердження доводів щодо неукладеності шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, ОСОБА_3 послався на довідку Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру від 08 липня 2011 року, згідно якої ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Рівненської ОПД у період з 19 жовтня 2004 року по 16 березня 2005 року (а.с. 12), а працівники установи не пам'ятають, чи відбувалася реєстрація шлюбу між вищевказаними особами.
Проте, заперечуючи проти позову ОСОБА_4 зазначила, що нею і її чоловіком ОСОБА_5 особисто було подано заяви до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області, при цьому реєстрація шлюбу відбулася в Рівненському обласному протитуберкульозному диспансері, оскільки ОСОБА_5 перебував там на стаціонарному лікуванні, в присутності нареченого і нареченої, а реєстрацію шлюбу проведено представником Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області ОСОБА_6 як посадовою особою органу місцевого самоврядування, наділеною повноваженнями на реєстрацію шлюбів.
Зазначаючи, що реєстрація шлюбу відбулася у відсутності нареченого ОСОБА_5, суд першої інстанції не зазначені норми права уваги не звернув, приймаючи як належний доказ неукладеності шлюбу відсутність відміток щодо реєстрації шлюбу в медичній установі та неможливість звернення ОСОБА_5 до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області з заявою про реєстрацію шлюбу в лікарні, судом не досліджено доказів, які б підтверджували зазначені обставини, а в рішенні суду не наведено переконливих обґрунтувань, що шлюб укладено без особистої присутності нареченого ОСОБА_5, не перевірено доводів відповідачки, що шлюб укладено в м. Рівному в диспансері, а заяви про реєстрацію шлюбу подавалися жінкою та чоловіком особисто до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області, не взяв до уваги показання свідків, і не навів мотивів щодо неприйняття їх до уваги, а лише обмежився висновком, що суд відноситься до таких показів критично.
Крім того, у порушення статей 10, 60 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги, що в актовому записі про шлюб № 15 від 28 жовтня 2004 року містяться підписи обох наречених (а.с. 83), а заперечення факту особистої присутності ОСОБА_5 при реєстрації шлюбу ставить під сумнів справжність його підпису, у зв'язку з чим є необхідність проведення почеркознавчої експертизи на предмет з'ясування дійсності підпису ОСОБА_5 у актовому записі про шлюб, проте право на звернення до суду із клопотанням про проведення експертизи, що передбачено частиною четвертою статті 10 ЦПК України, сторонам роз'яснено не було.
Установлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 просив визнати шлюб неукладеним, підставою позову зазначив відсутність нареченого під час реєстрації шлюбу, а також відсутність наміру у ОСОБА_4 створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним.
У разі, якщо шлюб укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, такий шлюб є фіктивним і за рішенням суду визнається недійсним (частина друга статті 40 СК України).
Для визнання шлюбу недійсним або неукладеним законодавством визначено різне правове обґрунтування, різні підстави позову, а також різні правові наслідки, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених правових норм та їх правового обґрунтування є неможливим.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які норми права підлягають застосуванню виходячи із встановлених обставин справи, не уточнив позовні вимоги ОСОБА_3, не роз'яснив його право на зміну предмету та підстав позову.
Отже, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, не з'ясував всі обставини справи, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.
Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то оскаржувані судові рішення на підставі частини другої статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Умнова
І.М. Фаловська