18 грудня 2014 року м. Київ К/800/16493/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Маслія В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності щодо не забезпечення його та членів його сім'ї житлом протиправною та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення його та членів його сім'ї житлом.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що наказом Міністра Оборони України № 769 від 13 жовтня 2004 року позивач був звільнений з військової служби в запас, в зв'язку із реформуванням Збройних Сил України за підпунктом «в» пункту 67 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України».
ОСОБА_2 є ветераном військової служби та має право на пільги, установленні законодавством України для ветеранів військової служби.
З 29 жовтня 2004 року позивача включено до списків осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, що підтверджується витягом з протоколу № 21 житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2004 року та станом на 01 березня 2013 року перебуває у цій черзі під № 173.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 2006 року позивачу та його сім'ї в кількості трьох осіб належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 житловою площею 17,4 кв.м.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла, оскільки в іншому випадку буде порушуватись конституційне право на житло інших громадян, що перебувають на обліку і також потребують поліпшення житлових умов.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.
Згідно з статті 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств.
Положенням статті 9 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно статті 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа таких громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання житла визначається за часом взяття на облік включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями визначається Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року (далі - Порядок № 1081), виданої на виконання вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 22, 29 Порядку № 1081 передбачено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно пункту 32 Порядку № 1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Як вбачається із матеріалів справи станом на 01 березня 2013 року позивач перебуває у черзі на отримання житла у списку осіб, які користуються правом на позачергове отримання житла під № 173, тобто черговість отримання ним житла, як особою, що користується правом першочергового отримання житла, не наступила.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності щодо не забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї житлом протиправною та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї житлом з тих підстав, що це порушить права інших осіб, які перебувають в черзі на отримання житла перед ним.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: