"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/28860/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року,
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював на спільному українсько-угорському підприємстві «Тиском» в період з 10 вересня 1993 року по 23 серпня 2000 року на посаді інженера-технолога, що підтверджується записами в його трудовій книжці. Проте управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області не зарахувало у трудовий стаж позивача три періоди роботи на зазначеному підприємстві: з 31 грудня 1995 року по 1 травня 1996 року, з 31 липня 1996 року по 1 жовтня 1998 року, з 31 січня 1999 року по 23 серпня 2000 року. На звернення позивача щодо зарахування зазначених періодів роботи до трудового стажу та перерахунку пенсії відповідач листом від 12 червня 2012 року №08/М-59 відмовив у цьому, посилаючись на статтю 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої зарахування до стажу періодів роботи осіб, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від форми власності та господарювання, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. На думку позивача, відмова відповідача в перерахунку його пенсії є неправомірною з огляду на те, що відповідальність за невчасну сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працював позивач, оскільки підприємство нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, а тому відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на підставі боргу підприємства перед Пенсійним фондом України з виплати страхових внесків, відповідачем порушується право позивача на пенсійне забезпечення, яке передбачено Конституцією України. Просив визнати неправомірною відмову відповідача від 12 червня 2012 року у перерахунку трудового стажу позивача; зобов'язати відповідача врахувати трудовий стаж для призначення пенсії за віком роботу з 31 грудня 1995 року по 1 травня 1996 року, з 31 липня 1996 року по 1 жовтня 1998 року, з 31 січня 1999 року по 23 серпня 2000 року в СП «Тиском»; зобов'язати відповідача перерахувати стаж за період з 31 грудня 1995 року по 1 травня 1996 року, з 31 липня 1996 року по 1 жовтня 1998 року, з 31 січня 1999 року по 23 серпня 2000 року в СП «Тиском» та виплатити суми недоотриманої пенсії; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 33 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області від 12 червня 2012 року в перерахунку трудового стажу ОСОБА_1 Зобов'язано відповідача врахувати трудовий стаж для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 роботу з 31 грудня 1995 року по 1 травня 1996 року, з 31 липня 1996 року по 1 жовтня 1998 року, з 31 січня 1999 року по 23 серпня 2000 року в СП «Тиском» та виплатити суми недоплаченої пенсії за останніх 6 місяців, починаючи з січня 2012 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області задоволено. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 10 вересня 1993 року по 23 серпня 2000 року працював на СП «Тиском» на посаді інженера-технолога, що підтверджується записами в трудовій книжці.
У 2006 році позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При оформленні пенсії управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області не включено до трудового стажу ОСОБА_1 три періоди роботи, а саме: з 31 грудня 1995 року по 1 травня 1996 року, з 31 липня 1996 року по 1 жовтня 1998 року, з 31 січня 1999 року по 23 серпня 2000 року.
30 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести перерахунок і виплату перерахованої пенсії у зв'язку із невірним розрахунком трудового стажу.
12 червня 2012 року відповідачем було надано відповідь №08/М-59 про те, що трудовий стаж за період роботи у СП «Тиском» обчислений вірно і не підлягає перерахунку.
18 червня 2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив перерахувати і виплатити йому пенсію із правильним врахуванням трудового стажу.
2 липня 2012 року відповідачем надано відповідь №08/М-68, в якій роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення від одного і того ж заявника з одного і того ж питання, не розглядаються, якщо попередні вирішено по суті.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
В даному випадку, несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на пенсію (її перерахунок), тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача зарахувати зазначені періоди роботи на підприємстві до трудового стажу позивача, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, тобто підприємство, в якому працював позивач.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасувати, залишивши в силі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.