28 листопада 2014 року м. Київ К/9991/53715/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року,
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність відповідача в частині не винесення і не спрямування на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-185/2008 у строк, встановлений законом. Визнано незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді позивачу на запит від 13 серпня 2009 року, на заяву від 19 лютого 2010 року та на заяву від 9 квітня 2010 року. Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управі юстиції Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 витрати з оплати юридичної допомоги у розмірі - 0,85 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 1,14 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року змінено рішення суду першої інстанції та викладено абзаци 4 та 5 в наступній редакції.
Стягнуто з бюджету Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 0,85 грн та витрати з оплати юридичної допомоги у розмірі 1,42 грн.
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями по справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на допущені судами норми матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині та задовольнити його позов повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що15 травня 2009 року Ленінським районним судом м. Луганська був виданий виконавчий лист по справі № 2а-185/2008 року за позовом ОСОБА_1 - голови редактора газети «Правовий захист» до Гаспринської селищної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
14 серпня 2009 року позивачем було направлено на адресу відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського правління юстиції Автономної Республіки Крим заяву від 13 серпня 2009 року про примусове виконання рішення по вказаній справі.
19 лютого 2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено листа, в якому позивач просив відповідача надіслати на його адресу відповідь про рух виконавчих дій з направленням на його адресу усіх винесених по справі документів виконавчого провадження.
9 квітня 2010 року позивач з аналогічною вимогою втретє звернувся до відповідача.
Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не встановлено та відповідачем не надано судам доказів винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-185/2008, виданого Ленінським районним судом м. Луганська 15 травня 2009 року, щодо зобов'язання Гаспринської селищної ради розглянути заяву позивача та винести відповідне обґрунтоване рішення за результатами розгляду його заяви у визначений законом строк, а також доказів її направлення позивачу та доказів, які б підтверджували факти відправки та отримання відповідей позивачем на його запити від 13 серпня 2009 року, від 19 лютого 2010 року та від 9 квітня 2010 року в порушення вимог ст. 25, п. 2, 3 ч.2 ст. 5 та ч. 1 ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з відшкодування понесених витрат та стягнення з бюджету Автономної Республіки Крим на користь позивача понесених витрат з юридичної допомоги у розмірі 1,42 грн.
Статтею 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету). Частиною 3 статті 90 цього кодексу визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», прийнятої відповідно до положень статей 90-95 і пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства, визначено, що компенсація в адміністративних справах витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Судове засідання, в якому брав участь представник позивача, тривало всього п'ятнадцять хвилин, у інших судових засіданнях представник позивача участі не приймав, тому витрати на правову допомогу, які повинні компенсуватися позивачу з Державного бюджету України, складають 1,42 грн (907 грн х 5% : 8 год. х 15 хв. = 1,42).
Позивач у доводах касаційної скарги зазначає, що суди при визначенні розміру компенсації витрат на правову допомогу не врахували часу роботи юриста на бесіди та консультації з клієнтом, підготовку документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Проте при цьому позивачем ні судам попередніх інстанцій, ні у додатках до касаційної скарги касаційному суду не було надано відповідних доказів та розрахунків щодо часових затрат роботи юриста поза межами судового засідання, через що суди позбавлені дати таким обставинам належну оцінку.
У пункті 2.3 договору про надання юридичних послуг, укладеного позивачем, зазначено, що виконання робіт виконавцем не вимагає обов'язкового підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Проте підписання такого акту не виключалось і давало можливість позивачу належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги у цій частині.
Таким чином, оскаржувані змінена постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а змінену постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Білуга С.В.