16 грудня 2014 року м. Київ К/800/19838/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Курібло В.А., Доброхотова В.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року
у справі № 808/14/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг»
доПриморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ант-Юг») звернулось з позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ант-Юг», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ант-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2012 року №95/2202/33351340.
В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6, п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість у розмірі 1 265 158,00 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання та п. 8-1.2, пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, по спеціальній декларації всього в сумі 44311,00 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №0000031501, яким ТОВ «Ант-Юг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 689 002,50 грн. (основний платіж - 1 265 168,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 423 834,50 грн.).
За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення Державною податковою службою у Запорізькій області прийнято рішення від 19.10.2012 № 5124/10/10-420, яким ТОВ «Ант-Юг» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 605,00 грн. та скасовано нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 153 094,75 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін.
31.10.2012 року МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 536 512,75 грн. (за основним платежем - 1 265 773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 270 739,75 грн.).
За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено про неправомірність застосування ТОВ «Ант-Юг» спеціального режиму оподаткування ПДВ, використання земельних ділянок, договори оренди за якими не відповідають вимогам діючого законодавства, а також, що продукція, яка вирощена на цих землях не є сільськогосподарською. Крім того, відповідачем зазначено, що ТОВ «Ант-Юг» неправомірно включено до податкового кредиту витрати на паливно-мастильні матеріали, у зв'язку з чим МДПІ було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Відповідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 209.1 ст. 209 ПК України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до вимог п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.
Згідно пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори:
а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;
б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:
сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;
пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;
зберігання сільськогосподарської продукції;
вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;
надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);
надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;
знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;
експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;
розділ м'яса для товарної кондиції;
Підпунктом 8-1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що діяльність у сфері сільського господарства включає:
а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Ант-Юг» є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур.
Право на використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства підтверджено виданими ДПІ у Приморському районі Запорізької області:
Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ від 20.02.2009 року № 100201195 (анульовано 12.12.2010року та видано нове № 100348518 від 12.12.2010 року);
Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ від 12.12.2010 року № 100348518 (анульовано 11.05.2012року та видано нове № 200043821 від 11.05.2012 року);
Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ від 11.05.2012 року № 200043821.
Також, з матеріалів справи вбачається, що за ТОВ «АНТ-Юг» зареєстровано договори оренди земельних часток (паїв) та договори оренди земельних ділянок (лист відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області від 26.07.2012 року № 01-04-11/1317 та лист Єлисеєвської сільської ради Приморського району Запорізької області від 09.04.2013 року № 114), що зареєстровані у встановленому законом порядку, продукція, яка реалізовувалась ТОВ «Ант-Юг» у перевіряємому періоді, була вирощена безпосередньо позивачем.
Таким чином, податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з поставки сільськогосподарської продукції позивач правомірно відображав у спеціальній (скороченій) декларації з податку на додану вартість.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року ТОВ «Ант-Юг» віднесло до складу податкового кредиту по деклараціям для суб'єктів спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства суми податку на додану вартість від придбання бензину А-92 у розмірі 44 310,00 грн.
Судами попередніх інстанцій за наявності в матеріалах справи первинних документів правомірно встановлено, що паливно-мастильні матеріали були придбані позивачем для легкових автомобілів, які були задіяні в господарській діяльності для виготовлення сільськогосподарської продукції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов