09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/13782/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 18 березня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року,-
У лютому 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак йому належить право на перерахунок пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі Закон № 2195-ІV).
В обґрунтування позову зазначав, що вимоги Закону № 2195-ІV не виконані, його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, а тому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 18 березня 2009 року, з урахуванням змін, внесених постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року, позов задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії в порядку статті 6 Закону № 2195-ІV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року і 22 травня по 31 грудня 2008 року, в сумі 1426,11 гривень. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити в позові повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 і 22 травня 2008 року №10рп-2008 чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону №2195-ІV, у редакції даного періоду.
Суди до спірних правовідносин правильно застосували положення статті 6 Закону №2195-ІV, статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції спірного періоду), з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 і 22 травня 2008 року №10рп-2008.
Рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області відхилити, а постанову Кіровського міського суду Луганської області від 18 березня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало