02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/19808/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, -
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі ГУ МВС), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ), Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (далі УМВС) в якому просила визнати дій неправомірними та зобов'язати відповідачів зарахувати їй до стажу роботу на посаді виконуючого обов'язки слідчого лінійного відділу міліції на залізничній станції «Основа» Південного управління внутрішніх справ на транспорті в період роботи з 1 жовтня 1982 року по 27 жовтня 1983 року, здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням пенсійної надбавки слідчого за вислугу 20 і більше років, у розмірі 100 відсотків від суми пенсії, починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та виплатити заборгованість такої.
В обґрунтування позову зазначала, що відповідач, ГУ МВС, всупереч вимогам законодавства, не врахував до стажу її роботи спірний період, внаслідок чого нарахована і виплачується пенсія у меншому розмірі, а тому, вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2010 року позов задоволено, визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідачів зарахувати позивачу до стажу роботу на посаді виконуючого обов'язки слідчого лінійного відділу міліції на залізничній станції «Основа» Південного управління внутрішніх справ на транспорті в період з 1 жовтня 1982 року по 27 жовтня 1983 року, встановити позивачу щомісячну доплату за слідчу вислугу понад 20 років, у розмірі 100 відсотків від суми пенсії згідно Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (далі Указ № 926/96), здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, з урахуванням отриманої доплати 25 відсотків від суми пенсії, а з 1 січня 2007 року - 100 відсотків від суми пенсії.
Оскаржуваною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні, з огляду на наступне.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що спірний період не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, а матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів щодо перебування ОСОБА_4 на посаді слідчого, у період роботи з 1 жовтня 1982 року по 27 жовтня 1983 року.
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач, в період з 16 квітня 1975 року по 2 грудня 2002 року, проходила службу в органах внутрішніх справ, зокрема, у спірний період, з 1 травня 1979 року по 27 жовтня 1983 року, у лінійному відділі міліції ст. «Основа» Південного управління внутрішніх справ України на транспорті.
Так, за правилами пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Позивач, як на підставу для задоволення позову, посилається на показання свідків, однак, у відповідності до пунктів 17, 18 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків лише за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями або відсутності архівних даних з інших причин.
Разом з тим, абзацом 7 пункту 6 Порядку встановлено, що для підтвердження служби в органах внутрішніх справ приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС (додаток № 3).
Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у трудовій книжці позивача відсутні записи про стаж роботи позивача виконуючим обов'язки слідчого, однак, згідно вимог абзацу 7 пункту 6 Порядку, відповідачами надані довідки за формою, встановленою Порядком.
У вищевказаних довідках зазначено, що позивач, з 1 травня 1979 року по 27 жовтня 1983 року, проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора інспекції по справам неповнолітніх лінійного відділу міліції на ст. Основа Південного управління внутрішніх справ на транспорті (наказ ПУВСТ № 29 о/с від 30 квітня 1979 року), разом з тим, будь - які відомості про призначення позивача виконуючим обов'язки слідчого у цей період відсутні, що повністю співпадає з наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судами під час розгляду справи, зокрема, копією послужного списку, копіями витягів з наказів, а також копіями довідок.
Таким чином, в матеріалах справи містяться документи про наявний стаж роботи позивача, з яких не вбачається, що вона, у спірний період, виконувала обов'язки слідчого, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застування пунктів 17, 18 Порядку та відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи зазначене, рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало