1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засіданняОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 18 грудня 2014 року матеріали кримінального провадження № 32012110000000009, за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року, -
Вказаною ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.ч. 3 і 4 ст. 358 КК України, внесеному 21 листопада 2012 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32012110000000009, повернуто прокурору прокуратури м. Києва.
Ухвала суду мотивована тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у формулюванні обвинувачення не містить посилання на умисність дій особи та мотив вчинення злочину, що є обов'язковим. Крім того, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить зазначення імені та по батькові слідчого і прокурора, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про забезпечення підозрюваному права на захист та прийняття з цього приводу процесуального рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали районного суду просить її скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме, всупереч доводам викладеним в ухвалі суду, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Так, стороною обвинувачення в обвинувальний акт внесено відомості щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , які прокурор вважає встановленими, відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення з зазначенням мотивів вчинення кримінального правопорушення та способу. Відсутність в обвинувальному акті імені та по батькові слідчого і прокурора, на думку прокурора не є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства, а висновок суду про відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про забезпечення підозрюваному права на захист та прийняття з цього приводу процесуального рішення, спростовується матеріалами провадження оскільки така інформація вказана в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку доводів викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
В ч. 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Однак, всупереч вказаним нормам закону, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.ч. 3 і 4 ст. 358 КК України, що складений та затверджений 30 квітня 2014 року, не містить належного формулювання обвинувачення.
В ньому лише відображені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Формулювання ж обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, має відображати перелік обставин, що належать до предмету доказування у кримінальному провадженні на підставі вказаних вище приписів ч. 1 ст. 91 КПК України.
Крім того, відповідно до вимог викладених у пункті 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України.
За відсутності належного формулювання обвинувачення слід погодитися з висновками суду першої інстанції, про необхідність повернення прокурору обвинувального акту, оскільки саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно зі ст. 337 КПК України, здійснює судовий розгляд суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги стосовно дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України та зазначення в обвинувальному акті відомостей, які, на його думку, доведені, та будуть достатніми для підтримання обвинувачення відносно відповідної особи, не ґрунтуються на законі і суперечать загальним засадам кримінального провадження, у тому числі й забезпеченню права на захист, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Безпідставними є і твердження прокурора про те, що відсутність в обвинувальному акті імені та по батькові слідчого і прокурора не є порушенням чинного кримінального процесуального законодавства.
Що ж стосується вказівок у судовому рішенні про недотримання вимог закону щодо внесення відомостей до реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, про забезпечення підозрюваному права на захист та прийняття з цього приводу процесуального рішення, то вони мають бути перевірені при усуненні недоліків обвинувального акта.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.ч. 3 і 4 ст. 358 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000009 від 21 листопада 2012 року, повернуто прокурору прокуратури м. Києва, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/1415/2013 Категорія КК: ч. 2 ст. 205, ч.ч. 2,3 ст.358 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1