ун. № 759/12054/14-ö
пр. № 2/759/4513/14
17 ãðóäíÿ 2014 ðîêó Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом вселення,
09.07.2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про усунення перешкод в користуванні на праві особистої власності частиною домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 шляхом її вселення, заборони відповідачу в майбутньому чинити перешкоди, стягнення судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду від 03.04.2003 року за позивачем та відповідачем визнано право в порядку спадкування на 11/36 частин кожному домоволодіння АДРЕСА_1 Відповідач чинить перешкоди в користуванні будинком, відібрала ключі від житлового приміщення, заборонила з'являтися у дворі будинку. В добровільному порядку позивач вселитися у житлове приміщення не має можливості, в будинку з дозволу відповідача, проживають інші особи, які чинять перешкоди, будинок знаходиться в занедбаному стані.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що позивачу не передавалися ключі, оскільки не встановлено порядку користування майном, вважає, що позивачу не чиняться перешкоди в користуванні житлом, проте спільне користування вважає неможливим.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2003 року визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право в порядку спадкування на 11/36 частин домоволодіння АДРЕСА_1 кожному (а. с. 8-10 - копія рішення суду).
26.08.2003 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 11/36 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 що підтверджується реєстраційним посвідченням КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а. с. 14)
ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу 19.10.2013 року змінила своє прізвище на «ОСОБА_1». Наведена обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 19.10.2013 року (а. с. 13 - копія свідоцтва про шлюб).
Спір виник на підставі того, що відповідач чинить перешкоди в користуванні житловим будинком, частина якого належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 зазначено, що Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 155 ЖК УРСР).
Наведені норми гарантують позивачу право володіння, користування та розпорядження своїм майном, і факт відсутності встановленого порядку користування майном не може бути підставою для обмеження позивача у реалізації своїх прав власника. На підставі зазначеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вселення ОСОБА_1
Вимога про заборону відповідачу в майбутньому чинити перешкоди в користуванні майном не підлягає задоволенню, оскільки в силу ч. 2 ст. 386 ЦК України, такий спосіб захисту прав може обрати власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою. Проте позивач не навів жодних доказів і доводів наявності підстав для застосування ч. 2 ст. 386 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 155 ЖК УРСР, ст. ст. 14, 57-61, 174, 209, 212-215 України, суд
Позов задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, АДРЕСА_2, ІН: НОМЕР_2) перешкоди в користуванні домоволодінням, розташованого в АДРЕСА_1 шляхом її вселення до зазначеного домоволодіння.
Відмовити в задоволенні інших вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19.12.2014 року.
СУДДЯ Т.О. ЗАЄЦЬ