"17" грудня 2014 р. Справа № 908/3178/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю прокурора- Домбровський Я.В. (посвідчення №029539 від 13.10.2014 року),
та представників сторін:
позивача - Денисюк О.С. (довіреність №10-ГП від 07.05.2013 року),
відповідача - Білич Н.С. (довіреність №248 від 12.05.2014 року), Овчинников М.Б. (довіреність №174 від 13.01.2014 року),
розглянувши апеляційну скаргу прокурора (вх. №3787З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 року
за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", м.Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя
про визнання недійсним правочину,
Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону в інтересах Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до ВАТ "Запоріжжяобленерго", в якому просив суд визнати недійсним правочин, оформлений заявою №1 від 16.06.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/3178/14 (суддя Шевченко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Прокурор не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що чиним законодавством не передбачено заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року по справі №908/3178/14 задоволено клопотаня ВАТ «Запоріжжяобленерго» про участь в судовому засіданні 17.12.2014 року у режимі відеоконференції.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
07.07.2014 року на адресу позивача надійшла заява ВАТ «Запоріжжяобленерго» №1 від 16.06.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (далі - заява №1), а саме:
- зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 120 257,41 грн., яке виникло на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.12.2013 року №1-164, що укладений між позивачем та відповідачем та на підставі якого були виставлені відповідні рахунки;
- зобов'язання позивача перед відповідачем у розмірі 120 257,41 грн., яке виникло по сплаті державного мита, витратам ІТЗ та судового збору на підставі рішень господарського суду Запорізької області по справам: №7/102/08 від 31.03.2008, № 6/463/08 від 12.02.2009, №26/168/09 від 02.11.2009, № 26/77/10 від 22.04.2010, № 26/291/10 від 22.09.2010, № 26/5009/2652/11 від 21.06.2011, № 26/5009/6084/11 від 23.12.2011, № 5009/2598/12 від 24.09.20012 (а.с.10).
Прокурор, звертаючись до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсною заяви №1 зазначає, що спірна заява №1 не відповідає ознакам зустрічності, однорідності вимог, за одночасної наявності яких можливе припинення зобов'язань згідно зі ст. 601 ЦК України на підставі односторонньої заяви сторони, що зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення може здійснюватися не інакше, як на підставі та у порядку, визначеному ГПК України (відповідно до приписів ст. 117 ГПК України) і Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Виходячи з аналізу вказаних норм, вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Таким чином, зарахування взаємних вимог як підстава припинення зобов'язання може здійснюватися за наявності сукупності умов, закріплених у вищенаведених нормах чинного законодавства.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.
Як свідчать матеріали справи, у позивача виникли грошові зобов'язання перед відповідачем в розмірі 120257,41 грн., з яких:
-8537,98 грн. борг по державному миту, 98,34 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2008 року по справі №7/102/08;
-25500 грн. борг по державному миту, 118 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2009 року по справі №6/463/08;
-4770,19 грн. борг по державному миту, 236 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2009 року по справі №26/168/09;
-2427,74 грн. борг по державному миту, 236 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2010 року по справі №26/77/10;
-2963 грн. борг по державному миту, 236 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2010 року по справі №6/291/10;
-4794,31 грн. борг по державному миту, 175,17 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2011 року по справі №26/5009/2652/11;
-5548,92 грн. борг по державному миту, 235,76 грн. борг по ІТЗ судового процесу, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2011 року по справі №26/5009/6084/11;
-64380 грн. борг по судовому збору, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 року по справі №5009/2598/12.
На виконання вказаних рішень суду видані накази та відкриті виконавчі провадження.
Таким чином, на час оформлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог грошове зобов'язання позивача не припинилося, оскільки згідно приписів ст.ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, глави 50 Цивільного кодексу України, прийняття судом рішення про стягнення з боржника боргу за грошовим зобов'язанням та відкриття виконавчого провадження за виданим на підставі цього рішення наказом, не припиняє зобов'язання.
Одночасно існували грошові зобов'язання відповідача на суму 132339,88 грн. за спільне використання технологічних електричних мереж в період з січня по квітень 2013 року, які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.12.2013 року №1-164, який укладено між сторонами по даній справі та на підставі якого було виставлено рахунки №РП-0000896 від 30.09.2013 року, №РП-0000897 від 30.09.2013 року, №РП-0000898 від 30.09.2013 року, №РП-0000899 від 30.09.2013 року.
Таким чином, зобов'язання сторін по даній справі є зустрічними, однорідними (у обох сторін виникло зобов'язання сплатити грошові кошти), строк виконання зобов'язань сторін настав.
Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ч.5 ст.203 ГК України та ст.602 ЦК України у даній справі відсутні.
З урахуванням викладеного, заява №1 містить всі умови для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по даній справі та відповідає вимогам ст.601 ЦК України.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення може здійснюватись лише у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а тому заява №1 повинна бути визнана недійсною на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки порушує вимоги ст.117 ГПК України.
Колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Названий закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 Цивільного кодексу України.
Таким чином, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України та відсутності обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Колегія суддів враховує, що рішення суду не змінює правового статусу взаємних боржників, фактично та юридично вони залишаються такими. При цьому один із них, усього лише, має перед іншим одну перевагу, що полягає в примусовому, через ДВС, вилученні від взаємного боржника на свою користь грошової суми. Тобто, зобов'язання боржника виконується примусово органом ДВС, замість самого боржника.
Рішення суду не змінює правової природи грошей, що підлягають стягненню з однієї сторони на користь іншої - вимога залишається грошовою.
Цивільне і процесуальне законодавство (ні прямо ні опосередковано) не встановлює заборон на залік взаємних вимог при наявності наказу суду про стягнення. Заборона випадків заліку в ЦК України - є вичерпною.
Навпаки, ст.117 ЦПК встановлює обов'язок суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню при припиненні зобов'язання. Залік - це пряме припинення зобов'язання, право на який установлено законом.
Таким чином, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим, оскільки такий спосіб припинення зобов'язання передбачений нормами чинного законодавства та є одним із способів виконання судового рішення.
Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оскільки, Законом України «Про виконавче провадження» та нормами чинного законодавства України, на які посилається прокурор, не передбачено заборони щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з цих підстав визнання недійсним вчиненим відповідачем правочину щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до норм статей 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова думка міститься в постановах Вищого господарського суду України від 01.10.2014 року по справі №922/3683/13, від 09.09.2014 року по справі №22/656, від 01.10.2013 року по справі №5011-52/8284-2012, від 22.05.2013 року по справі №47/33-09 та в постанові Верховного суду України від 09.12.2008 року по справі №37/638.
Разом із тим судом також встановлено, що 08.07.2009 року господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства «Радіоприлад, м. Запоріжжя (а.с.214).
10.08.2009 р. в газеті «Голос України» № 172 ( 4672) від 15.09.2009 р. надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства боржника.
Відповідач пояснив, що у жовтні 2009 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про грошові вимоги до боржника в сумі 6640512,47 грн. ( а.с. 205; 219 ).
До складу грошових вимог були включені вимоги, в тому числі, вимоги за рішенням № 7/102/08 ( 8537,98 грн. відшкодування державного мита і 94,38 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також вимоги по справі №6/463/08 (25500 грн. відшкодування з боржника державного мита і 118 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (а.с.205 зворот; а.с.206). Тобто ті самі вимоги, які пізніше відповідач включив в заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2010 р. у справі №26/48/09 повністю визнано грошові вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго», судом затверджено реєстр вимог кредиторів, в тому числі у складі вказаних вимог відповідача у даній справі.
Таким чином, вимоги на суму 34254,32 грн. є конкурсними вимогами до боржника Запорізького державного підприємства "Радіоприлад», визнані ухвалою суду, що розглядає справу про банкрутство, увійшли до складу реєстру вимог кредиторів, який також затверджений судом.
Провадження у справі про банкрутство на даний час триває на стадії розпорядження майном боржника.
Ухвала господарського суду Запорізької області від 17.08.2010 р. у справі №26/48/09 про банкрутство не скасована і не змінена.
За таких обставин, правочин, оформлений заявою відповідача №1 від 16.06.2014 року, неправомірно впливає на рішення суду (ухвалу 17.08.2010 р. у справі № 26/48/09) припиняючи зобов'язання на суму 34254,32 грн. за вимогами, що були включені до реєстру вимог кредиторів.
Рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 115 ГПК України).
Згідно ч.15 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про невідповідність правочину, оформленого заявою №1 від 16.06.2014р, вимогам закону (ст. 115 ГПК України, ч.15 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») в частині зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 34254,32 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог, не з'ясував зазначених вище обставин, що мають значення для справи та не врахував їх при вирішенні даної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. у справі № 908/3178/14 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення підлягає частковому скасуванню, в частині відмови у визнанні недійсним правочину, оформленого заявою №1 від 16.06.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в сумі 34254, 32 грн.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 2 статті 103; пунктом1 чачстини1 статті104; статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 року у справі №908/3178/14 скасувати частково, а саме в частині відмови у визнанні недійсним правочину, оформленого заявою №1 від 16.06.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в сумі 34254, 32 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним правочин, оформлений заявою №1 від 16.06.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог частково в сумі 34254,32 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Запорізького державного підприємства «РАДІОПРИЛАД» (69600, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14313317) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 879,96 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 438,50 грн. на користь Державного бюджету України.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14, ідент. код 00130926) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 341,04 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 170,50 грн. в дохід Державного бюджету України.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови по справі № 908/3178/14 підписано 19.12.2014 року
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Івакіна В.О.