16 грудня 2014 року м. Черкаси справа № 823/3485/14
16 годин 43 хвилин
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/3485/14
за позовом першого заступника прокурора м. Черкаси (надалі - прокурор) [прокурор Чухало О.В. - за посвідченням]
до Черкаської міської ради (надалі - відповідач) [представник відповідача Житнікова Т.А. - за довіреністю]
про наслідки розгляду подання від 03.10.2014 про усунення порушень вимог законів, прийняв постанову.
Прокурор, звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, просить визнати нечинними п.4.7; п.п.3 п.5.13 «Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (додаток №4) та абз.2 п.9; пп.1, пп.2, пп.4 п.15 «Вимог до розміщення, зовнішнього вигляду тимчасових споруд та благоустрою прилеглих територій» (додаток №2), затверджених рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради».
16.12.2014 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:
- визнати нечинним п.4.7 «Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (додаток №4) затвердженого рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012 у редакції «У разі відповідності намірів замовник протягом строку, зазначеного в п.4.6 укладає договір про пайову участь в утриманні об'єкту благоустрою міста на умовах, визначених рішенням Черкаської міської ради від 09.07.2010 №5-821 «Про затвердження Порядку укладання договорів про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою міста»;
- визнати нечинним пп.3 п.5.13 «Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (додаток №4) затвердженого рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012 в редакції «дія паспорту прив'язки тимчасових споруд анулюється за умови складення трьох протоколів про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення»;
- визнати нечинним абзац 2 п.9 «Вимог до розміщення, зовнішнього вигляду тимчасових споруд та благоустрою прилеглих територій» (додаток №2), затверджених рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012, в редакції «власники, орендарі, юридичні або фізичні особи зобов'язані проводити (при необхідності, але не менше одного разу на рік) відновлення зовнішнього вигляду тимчасових споруд згідно з паспортом, оформленим управлінням планування та архітектури департаменту містобудування»;
- визнати нечинним пп.1 п.15 «Вимог до розміщення, зовнішнього вигляду тимчасових споруд та благоустрою прилеглих територій» (додаток №2), затверджених рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012, в редакції «Забороняється розміщення тимчасових споруд ближче ніж за 15 м до перехресть вулиць (мал. №3)»;
- визнати нечинними вимоги пп.2 п.15 «Вимог до розміщення, зовнішнього вигляду тимчасових споруд та благоустрою прилеглих територій» (додаток №2), затверджених рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012, в редакції «Забороняється розміщення тимчасових споруд на відстані пішохідної доступності менше 100 м від стаціонарних об'єктів торгівлі (ринки) (мал. 10)»;
- визнати нечинними вимоги пп.4 п.15 Вимог до розміщення, зовнішнього вигляду тимчасових споруд та благоустрою прилеглих територій» (додаток №2), затверджених рішенням Черкаської міської ради №3-753 від 05.04.2012, в редакції «Забороняється розміщення тимчасових споруд в радіусі 50 метрів від фасадів стаціонарних об'єктів торгівлі (магазинів) (крім тимчасових споруд, які надають послуги з ремонту взуття та тимчасових споруд, які здійснюють торгівлю періодичними виданнями (газети, журнали), сувенірною продукцією, квітами, їжею негайного споживання (фастфуди). В разі, якщо магазин вбудованого типу (не є окремою спорудою) - на відстані 50 метрів по периметру фасадів, що виходять назовні. Паспорт прив'язки тимчасової споруди (дозвіл на розміщення тимчасової споруди, договір оренди земельної ділянки) оформлений/виданий раніше ніж відкрито стаціонарний об'єкт торгівлі (магазин) в радіусі 50 метрів дійсний до закінчення терміну його».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної прокурорської перевірки встановлено порушення міською радою вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038) та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (надалі - Наказ №244). Прокурор зазначив, що відповідачем було розглянуто подання про усунення порушень вимог законів від 03.10.2014, що частково задоволено, проте не виконано вимоги подання в іншій частині щодо приведення у відповідність до законодавства додатків №2 і №4 рішення ради від 05.04.2012 №3-753. Представник прокурора наголосив, що не оскаржує нормативно-правовий акт за особливостями ч.2 ст.171 КАС України, оскільки ні рішення, ні додатки не застосовано до прокуратури, остання не є суб'єктом відносин, у яких буде застосовано цей акт, позаяк йдеться про невиконання вимог подання стосовно регуляторного акта, що не зареєстрований у державному реєстрі і реалізацію повноважень колегіального органу щодо реагування на подання прокуратури.
На підтвердження своєї позиції прокурором надано засвідчені у встановленому порядку копії: подання прокурора м. Черкаси від 03.10.2014 №206-22632 (а.с.41-46); відповіді Черкаської міської ради від 05.11.2014 (отримано прокуратурою м. Черкаси 06.11.2014) щодо часткового задоволення подання прокурора м. Черкаси від 03.10.2014 №206-22632 (а.с.47-48); рішення Черкаської міської ради від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» з додатком №2 та №4 (а.с.49-58); інформаційного вісника Черкаської міської ради від 30.09.2011 №18 (а.с.59-66); ухвали КААС від 25.09.2014 №2а-250/12 (а.с.67-70); постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 №2а-250/12 (а.с.71-73).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що регуляторні акти офіційно оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, зокрема у газеті «Місто» №7 17.04.12 та на офіційному порталі міської ради «Рішення міської ради 2012», тому з визнанням нечинними частин рішення позивач звернувся з пропуском строку згідно ст.99 КАС України. Представник відповідача наголосила, що у контексті принципів судочинства рішення суду мають преюдиційність і не можуть ставитись під сумнів, якщо набрали законної сили щодо рішень органів місцевого самоврядування, а тому згідно з п.4 ч.1 ст.157 КАС України необхідно закрити провадження у справі. Оскаржуване рішення ради та/або його окремі положення не перешкоджають здійсненню господарської діяльності позивача і відповідає як процедурі підготовки проекту, так і порядку оприлюднення. Схеми розміщення тимчасових споруд затверджено у результаті виконання проектних робіт на підставі креслення і графічного пояснення ВАТ «Черкасицивільпроект» як установи, що за наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці від 01.09.99 №211/158 включена до Переліку спеціалізованих організацій, рекомендованих для виконання робіт з обстеження та паспортизації існуючих будівель, споруд та інженерних мереж і має відповідні ліцензії, міська рада таких ліцензій немає. Представником відповідача зазначено, що оскаржувані пункти рішення від 05.04.2012 №3-753 уже були предметом розгляду у адміністративній справі №2а-250/12 у цілому і у постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 №2а-250/12 (а.с.71-73) було визначено, що Черкаська міська рада, приймаючи рішення від 05.04.2012 №3-753 діяла у межах чинного законодавства та з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано.
В обґрунтування своєї позиції представником відповідача надано копії: ухвали ВАСУ від 20.11.2014 №К/800/52845/14 (а.с.95); ухвали КААС від 25.09.2014 №2а-250/12 (а.с.96-100); постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 №2а-250/12 (а.с.101-103); ухвали ВАСУ від 10.04.2014 №К/9991/76754/12 (а.с.104-105).
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст.60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, у позовній заяві (поданні) самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. У даному позові прокурор визначений як позивач у справі щодо наслідків розгляду подання від 03.10.2014 про усунення порушень вимог законів, причин та умов, що їм сприяли, зокрема визнання нечинним окремих частин регуляторного акта - рішення Черкаської міської ради від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради». Справи за зверненнями прокурора з підстав, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (надалі - Закон №1789) належать до юрисдикції адміністративних судів.
Законом №1789 визначено (ст.23): подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб. Подання може бути внесено органам місцевого самоврядування. Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів. Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу. У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або у разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
За визначенням ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160-IV (надалі - Закон №1160), регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Прокурором не ставилось питання про порушення процедури прийняття регуляторного акта, установленої Законом №1160. Проект рішення Черкаської міської ради оприлюднено у рубриці «регуляторні акти» інформаційного вісника Черкаської міської ради на стор.4 газети «Місто» 30.09.2011 №18 (а.с.59-66).
Питання щодо розміщення тимчасових споруд врегульовано спеціальним законодавством, яким є Закон №3038 та Порядок №244. Законодавцем передбачені обов'язки власників тимчасових споруд щодо утримання і ремонту об'єкта благоустрою, яким є тимчасова споруда, забезпечення належного утримання прилеглої до тимчасової споруди території або прийняття пайової участі в утриманні цього об'єкта благоустрою та у розвитку інфраструктури населеного пункту на умовах відповідного договору, укладеного із органом місцевого самоврядування (ст.ст. 10, 15, 34, 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV, ст.ст. 28, 40 Закону №3038).
Конституційний Суд України у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначив: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень слідує, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплено у ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування у межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, що не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Закріплені у ст.144 Конституції України і ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі - Закон №280) норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. Ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59). В інших положеннях Закону №280 також визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни. В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. У Законі №1160 органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт (ч.1, ч.2 ст.11). У Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (абз.2 п.«б» ст.6), тобто змінити власні акти. Згідно із Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (ч.2 ст.12, ч.5 ст.17). В Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (ст.40). Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення (абз.5 ч.1 ст.19). Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право слідує із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, що передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абз.5 п.3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Судом встановлено, що у відповіді на подання (отримано позивачем 06.11.2014 - а.с.47) зазначено: ухвалою КААС від 25.09.2014 у справі №2а-250/12 за апеляційною скаргою на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено у справі про визнання незаконним та скасування рішення від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» апеляційну скаргу залишено без задоволення, а департаментом розробляється проект рішення про внесення змін до рішення від 05.04.2012 №3-753, після оприлюднення проекту регуляторного акта додаткові пропозиції будуть прийматися протягом місяця (а.с.47-48). Управлінням інспекції підготовлено проект рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.10.2013 №1153 «Про робочу групу з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд», яким передбачено здійснення демонтажу тимчасових споруд та визначення виконавця цих робіт за рішенням виконавчого комітету (а.с.48).
Разом з тим, постановою КМУ від 30.11.2011 №1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» передбачено (п.43): тексти складних і великих за обсягом документів (положення, правила, інструкції, огляди, звіти тощо) поділяються на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Пункти у тексті нумеруються арабськими цифрами з крапкою, а підпункти - арабськими цифрами з дужкою. Рішення від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» не містить у п.15 (а.с.21, а.с.31) жодних підпунктів, зокрема про які йдеться у позові (заяві про уточнення позовних вимог від 16.12.2014): пп.1 п.15, пп.2 п.15, пп.4 п.15 (додаток №2) та пп.3 п.5.13 (додаток №4). Вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 передбачено (п.5.21): якщо частини тексту мають різні смислові аспекти або текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба розбити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, що нумерують арабськими цифрами і друкують з абзацу.
Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 у справі №2а-250/12 зазначено: «як встановлено в судовому засіданні, відповідачем опубліковано проект оскаржуваного рішення в газеті «Місто» №18/30 вересня 2011 року - офіційному друкованому засобі масової інформації Черкаської міської ради та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі «регуляторна політика» в підрозділі «Проекти регуляторних актів, прийняте на сесії міської ради оскаржуване рішення - в інформаційному віснику Черкаської міської ради газети «Місто» в №7/17 квітня 2012 року та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі «Нормативні акти» підрозділі «Рішення міської ради 2012»» (а.с.72 зворотній бік). Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом (відповідно ст.255 «наслідки набрання законної сили судовим рішенням» та ст.14 «обов'язковість судових рішень» КАС України).
Організація роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення третьої сесії Черкаської міської ради від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради». Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2012, залишеною без змін ухвалою КААС від 15.11.2012, в задоволені позову відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2012 та ухвалу КААС від 15.11.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 позовні вимоги залишено без задоволення. Ухвалою КААС від 25.09.2014 апеляційну скаргу Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 у справі за адміністративним позовом Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення залишено без задоволення. Постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 залишена без змін - вступила у законну силу 25.09.2014.
У постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2014 йдеться про п.4.7 рішення від 05.04.2012 № 3-753 щодо договору про пайову участь, додаток №2, №3 (а.с.71-72). У рішенні КААС зазначено (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40681959): судом першої інстанції залучено до матеріалів справи копію газети «Місто» № 18/30 вересня 2011 року (а.с.245-246 т.1), в якій надруковано повідомлення про оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, перелік додатків до рішення, мета та цілі правового регулювання, механізм та заходи для розв'язання проблеми, обґрунтування можливостей досягнення цілей, аналіз регуляторного впливу тощо. Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.
У рішеннях від 03.12.2003 «Рябих проти Російської Федерації» та від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Європейський суд із прав людини ( надалі - ЄСПЛ) зазначено: «жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення».
Визнаючи силу прецедентів, застосовуючи принцип stare decisis («стояти на вирішеному» - принцип, за яким не можна відходити від раніше прийнятого рішення), у рішенні у справі «Кайсин та інші проти України» ЄСПЛ розглядає невиконання судового рішення як порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним з аспектів принципу верховенства права, на якому базується право на судовий розгляд, є принцип правової певності (legal certainty), що, зокрема, передбачає, що «якщо судом остаточно вирішено спір, це рішення не може піддаватись сумніву» (рішення у справі Brumгrescu v. Romania, № 28342/95, параграф 61 від 28.10.1999).
Відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково Суд запропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України). За таких обставин, оцінивши надані сторонами і зібрані у справі докази, судом встановлено, що обставини стосовно законності рішення Черкаської міської ради від 05.04.2012 №3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили (а.с.71-73), тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 11, 72, 94, 160, 162, 167, 255 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2014 року.
Суддя Л.В.Трофімова