16 грудня 2014 року Справа № 876/5996/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій щодо відмови у призначенні та перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
20.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську(далі-УПФ України в м. Івано-Франківську), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача про відмову у призначенні та перерахунку їй пенсії як інваліду II групи згідно ч. 1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати УПФ України в м. Івано-Франківську призначити, провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 01.01.2014 року в розмірах: а) п.4 ст. 54, п.3 ст.67 - виходячи із 8-ти мінімальних пенсій за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України "Про Державний бюджет" на 2014 рік; б) п. 1 ст. 50, п. 3 ст. 67 - виходячи із 75% мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України "Про Державний бюджет" на 2014 рік.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, являється інвалідом II групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою МСЕ- № 164360.
Позивач звернулась із заявою до УПФ Українив м. Івано-Франківську про перерахунок та виплату пенсії згідно ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом відповідача від 07.03.2014 року №47/Н-8 їй було відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи. При цьому вимоги чинного законодавства при виплаті пенсії позивачу дотримуються та проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим КМУ вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, регулює порядок і розміри соціальних витрат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Держбюджету України, відповідно до Конституції України, отже виплата пенсії позивачу проводиться у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючи із зазначеною відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її до суду.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 2 ч.1 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частинами 4 та 5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р. "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою установлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Частиною 3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на переконання колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно),24 жовтня 2011 року (№21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Починаючи з 2006 року, згідно зі змінами, внесеними до частини третьої статті 4 Закону України від 15.07.1999р. № 966-XIV "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком на відповідний рік залежить від розміру прожиткового мінімуму на цей рік. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Слід зауважити, що Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014р. №719, встановлено новий розмір прожиткового мінімуму, що відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є підставою з 01.01.2014 року для проведення перерахунку державної пенсії позивача, як інваліда ІІ групи інвалідності щодо якого встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та яка не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, та має право на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як інвалід ІІ групи, віднесений до категорії 1 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року в справі № 344/3859/14-а скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, згідно ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 2 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 призначену як інваліду ІІ групи згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" починаючи з 01.01.2014 року, з урахуванням проведених виплат.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін