ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2014 року № 826/15345/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенко В.П., суддів: Добрівської Н.А., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними дії щодо відмови у підготовці подання щодо повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 6057,00 грн. та зобов'язати підготувати на ім'я позивача подання про повернення зазначених коштів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у 2010 році він звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві із заявою про видачу сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, закінченого будівництвом приватного житлового будинку. Однак, у видачі сертифіката йому було відмовлено. За результатами оскарження зазначеної відмови у судовому порядку, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві зобов'язано видати ОСОБА_1 сертифікат відповідності. На виконання рішення суду 10 грудня 2013 року, після внесення позивачем 6333,60 грн. в якості плати за видачу сертифіката, Інспекцією було видано сертифікат №КВ 165133050018.
У зв'язку з поданням заяви про прийняття будинку в експлуатацію у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року №1206 «Про затвердження Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам і доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2001 р. N 702», в додатку до якої розмір плати за видачу сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам визначений 0,3 мінімальної заробітної плати, яка на дату подання складала 922,00 грн., а отже плата за видачу сертифіката становила 276,60 грн., ОСОБА_1 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києва із заявою про підготовку подання щодо повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у сумі 6057,00 грн.
За результатами розгляду зазначеної заяви листом від 19 вересня 2014 року №7126-43/1909/10 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві повідомила, що Порядок внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам не передбачає можливості та механізму повернення плати за видачу сертифіката.
Вважаючи такі дії Інспекції протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень підготувати подання про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 6057,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві та призначено справу до судового розгляду.
Під час розгляду справи, за результатами розгляду клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у зв'язку з перебуванням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві в стані припинення та покладення здійснення її функцій і повноважень на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво та змінено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі по тексту - відповідач, ДАБК України).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволені, виклавши свої доводи у відповідній письмовій заяві. Також представник відповідача зазначив про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на те, що про порушення прав, з метою захисту яких подано адміністративний позов, ОСОБА_1 було відомо ще у лютому 2014 року, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила письмові пояснення щодо суті спору, в яких просила слухати справу за її відсутності.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 02 грудня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2012 року ВП №33605461, 01 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві видано сертифікат серії КВ №165133050018, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку під літерою «К», що розташований по вулиці Чорногірській, 12 у Печерському районі м. Києва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
За видачу зазначеного сертифіката 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 сплатив 6333,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
У зв'язку з надмірною сплатою 6057,00 грн. у вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Інспекції із заявою, в якій просив підготувати подання щодо повернення надміру зарахованих до бюджету коштів.
За результатами розгляду зазначеної заяви Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві листом від 19 вересня 2013 року №7/26-43/1909/10 повідомила, що механізм внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам визначає Порядок внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1206 від 21 жовтня 2009 року. При цьому, названий Порядок можливості та механізму повернення плати за видачу сертифіката не передбачає, а відповідальність за правильність визначення суми платежу несе забудовник.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та розглядаючи справу по суті, суд вважає, що підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.
Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 ст. 99 КАС України).
Отже, визначальним для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, є встановлення дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На обґрунтування клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду відповідач зазначає, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів, з метою захисту яких подано позову заяву, позивачу було відомо ще у лютому 2014 року за результатами отримання листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 07 лютого 2014 року №7/26-71/0702/10.
Однак, суд відповідні посилання суб'єкта владних повноважень вважає помилковими, оскільки зі змісту названого листа вбачається, що предметом звернення було повернення коштів сплачених за видачу сертифіката, у той час як предметом звернення ОСОБА_1 у вересні 2014 року було підготовка подання щодо повернення надміру сплачених до бюджету коштів. Крім того, у заяві від 20 січня 2014 року позивач просив повернути йому 6333,60 грн., у той час як у заяві від 02 вересня 2014 року мова іде про повернення 6057,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи предмет оскарження, суд приходить до висновку, що про порушення своїх справ щодо підготовки подання щодо повернення надміру сплачених до бюджету коштів у розмірі 6057,00 грн. з боку відповідача, ОСОБА_1 стало відомо лише у вересні 2014 року після отримання відповідного листа Інспекції, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.
Механізм внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам врегульований положеннями Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2009 року № 1206 «Про затвердження Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам і доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2001 р. N 702» (далі по тексту - Порядок №1206).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 названого Порядку його дія поширюється на фізичних осіб (далі - забудовник), які до 31 грудня 2010 р. подали заяву про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1206 плата за видачу сертифіката вноситься забудовником у розмірах, визначених у додатку, шляхом перерахування коштів через банківські установи та/або відділення поштового зв'язку.
Підтвердженням внесення плати за видачу сертифіката є платіжне доручення з позначкою про дату проведення платежу або касовий документ установи банку чи відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж.
Відповідальність за правильність визначення суми платежу несе забудовник.
Кошти, одержані як плата за видачу сертифіката, зараховуються на спеціальний рахунок Держархбудінспекції, відкритий в органі Державного казначейства.
Пунктом 4 Порядку №1206 також закріплено, що контроль за обліком коштів, одержаних за видачу сертифікатів, їх цільовим використанням, правильністю застосування розміру плати за надання зазначених послуг здійснюють у межах своїх повноважень органи, на які згідно із законодавством покладені такі функції.
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України установлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують, відповідно до законодавства, здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до вимог названої постанови, контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22012500 «Плата за надання інших адміністративних послуг», який зазначений у платіжному документі позивача, здійснюється центральними органами державної влади, державні колегіальні органи, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування, які є відповідальними за надання адміністративних послуг та/або до сфери управління яких належать підприємства, установи і організації, що відповідно до закону мають повноваження з надання платних адміністративних послуг.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом України «Про адміністративні послуги» від 06 вересня 2012 року №5203-VI.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 названого Закону суб'єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Статтею 16 цього Закону також передбачено, що з метою ведення обліку адміністративних послуг та забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку формується і ведеться реєстр адміністративних послуг.
Реєстр містить інформацію про:
1) перелік адміністративних послуг;
2) правові підстави надання адміністративних послуг;
3) суб'єкта надання адміністративних послуг;
4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі);
5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.
Станом на момент розгляду справи, суб'єктом надання адміністративної послуги з видачі сертифіката у разі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є відповідач.
У той же час, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) врегульована положеннями Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок №787).
Відповідно до пункту 3 названого Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Пунктом 5 Порядку №787 закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.
Аналіз наведених положень чинних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що саме до повноважень відповідача як органу, відповідального за надання відповідної адміністративної послуги, належить питання контролю за правильністю застосування розміру плати за надання адміністративної послуги, а в разі встановлення надміру сплачених коштів за надання такої послуги - складення подання про їх повернення.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме копії листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 19 вересня 2014 року, питання щодо правильності сплати позивачем за видачу сертифіката відповідності грошових коштів у розмірі 6333,60 грн. суб'єктом владних повноважень взагалі розглянуто не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду питання по підготовці подання про повернення коштів.
Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на встановлення судом допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду питання по підготовці та наданню подання про повернення коштів, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача, вийти за межі доводів позовної заяви та зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2014 року в частині порушеного у ній питання щодо підготовки подання про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 6057,00 грн. у формі та порядку, передбаченому законодавством України.
У той же час, позовна вимога про зобов'язання відповідача підготувати подання про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 6057,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається з наведених вище правових приписів, питання щодо встановлення факту надміру сплачених коштів та їх повернення віднесено до дискреційних повноважень відповідного суб'єкта та, з огляду на відсутність будь-якого рішення з цього приводу на момент постановлення даного рішення, є передчасною.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних позивачем дій, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На стягненні судових витрат представник позивача ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні не наполягав.
Керуючись ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо розгляду питання по підготовці подання про повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 6057,00 грн., надміру зарахованих до бюджету, порушеного у заяві від 02 вересня 2014 року.
Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2014 року щодо підготовки подання про повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 6057,00 грн., надміру зарахованих до бюджету.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді Н.А. Добрівська
Т.І. Шейко