ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" грудня 2014 р. справа № 809/3825/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - не з'явилася,
відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та пені в загальній сумі 3 679,55 гривень, -
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 19.11.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту також - позивач, Державна податкова інспекції у м. Івано-Франківську) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту також - відповідач) про стягнення податкового боргу та пені в загальній сумі 3 679,55 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю за грудень 2012 року в загальній сумі 2 298,06 гривень. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з орендної плати за землю за 2012 рік в загальній сумі 1 381,49 гривень. Вказані грошові зобов'язань є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 3 679,55 гривень, і несплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до бюджету.
15.12.2014 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог. Із змісту даної заяви за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 7 095,33 гривень, а саме податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб за листопад 2012 року в сумі 1 704,06 гривень, за грудень 2012 року в сумі 3 819,77 гривень та по нарахованій пені на загальну суму 1 571,50 гривень (а.с. 24).
У зв'язку тим, що дана заява подана до початку судового розгляду справи по суті, стосується первинного предмету позовних вимог в межах одного виду податкових зобов'язань, суд протокольною ухвалою в судовому засіданні 15.12.2014 року прийняв дану заяву позивача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак 15.12.2014 року на адресу суду від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області. Просила позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету податковий борг в загальній сумі 7 095,33 гривень.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 15.12.2014 року не з'явилася. Поштове повідомлення-виклик 01.12.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 17-18). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.10.2014 року місце проживання відповідача значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 12), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 13, 15). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам за адресою їх місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.
Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підтвердження чого в матеріалах міститься Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.10.2014 року (а.с. 12), та взята 04.05.2001 року на облік Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.
Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) податків.
З приводу заборгованості по орендній платі за землю, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.
Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269, пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України відповідач є платником орендної плати за землю.
Відповідно до підпунктів 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 коментованого Кодексу плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 286.2 статті 286 вказаного вище Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України 24.01.2012 року сформовано і подано позивачу податкову декларацію з орендної плати за землю, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2012 рік і помісячно, в тому числі за листопад-грудень 2012 року по 3 819,77 гривень (а.с. 7-8). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період сплатив частково, а саме: зменшив свої грошові зобов'язання за листопад 2012 року на суму 2 115,71 гривень і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за листопад-грудень 2012 року в загальному становить за 5 528,83 гривень, а саме за листопад 2012 року - 1 704,06 гривень, за грудень 2012 року - 3 819,77 гривень (а.с. 24).
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в загальній сумі 5 528,83 гривень, які несплачені ним у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Кодексом, являється узгодженою заборгованістю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 27).
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача з орендної плати за землю за період з 30.12.2013 року по 30.11.2014 року свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в загальній сумі 1 571,50 гривень (а.с. 26, 27).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як слідує з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" за №211 від 02.02.2012 року, яка 21.03.2012 року отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого містяться в матеріалах справи (а.с. 9). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.
Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг відповідача підтверджується декларацією з орендної плати за землю за 2012 рік; витягами із облікової картки платника орендної плати за землю з фізичних осіб за період 30.12.2013 року по 30.11.2014 року; податковою вимогою форми "Ф" за №211 від 02.02.2012 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7-8, 26, 9).
В матеріалах справи також наявна довідка від 15.12.2014 року за №6103/10/25-150/10312, із змісту якої слідує, що податковий борг по відповідачу з дня формування податкової вимоги від 02.02.2012 року не переривався (а.с. 29).
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховані відповідачем грошові зобов'язання по орендній платі за землю та нарахована пеня в загальному розмірі 7 095,33 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
За таких обставин суд дійшов переконання, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів.
Отже, стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю слід здійснювати в користь місцевого бюджету.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 7 095,33 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід місцевого бюджету податковий борг з плати за землю (орендної плати) та пені в загальній сумі 7 095 (сім тисяч дев'яносто п'ять) гривень 33 (тридцять три) копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 19.12.2014 року.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.