Провадження № 22-ö/774/7042/14 Справа № 200/5175/13-ö Головуючий у 1 й інстанції - ªë³ñººâà Ò. Þ. Доповідач - ̳õåºâà Â.Þ.
Категорія
25 ëèñòîïàäà 2014 ðîêó м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В. , Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
У квітні 2013 року до суду звернулась ОСОБА_2. із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним 24 червня 2008 року у формі боргової розписки.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2. були задоволені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка отримала від ОСОБА_2. грошові кошти в розмірі 4300 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки від 24 червня 2008 року (а.с. 27).
ОСОБА_1 частково виконала свої зобов'язання за договором позики та 27 липня 2008 року повернула 1900 доларів США, про що зроблено відмітку на розписці позивачкою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами, які належним чином судом оцінені, правильно застосував ст. ст. 625, 1046 ЦК України та обґрунтовано виходив з тих обставин, що відповідачка не виконала у повному обсязі свої договірно-позикові зобов'язання по поверненню боргу, про свідчить наявність у позивачки боргової розписки, а тому остання має право на повернення залишку боргу
у сумі 2400 доларів США, що складає 19176 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ 7,99 грн. за один долар США станом на 15 квітня 2013 року.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на зазначених нормах права та відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розписка, надана позивачкою, не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, зокрема, у ній не зазначено прізвище, паспортні дані, місце проживання особи, яка дає гроші, а також її підпис, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Доводи апеляції, що розписка написана відповідачкою під впливом тяжких обставин та обману, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій, так як впевнена, що її напоїли напоями, від яких вона не могла свідомо керувати своїми діями, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вимоги щодо визнання договору позики недійсним з цих підстав нею не заявлялися.
Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції не застосував позовну давність.
Відповідно до положень ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з тексту розписки, вона складена 24 червня 2008 року та строк повернення грошей у ній не зазначено.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З позовом до суду позивачка звернулася у квітні 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
У той же час, відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачка та її представник брали участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, проте про застосування судом наслідків спливу позовної давності до вимог ОСОБА_2. не заявляли.
Суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами, дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді