Справа: № 826/9746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Лебедюка Ю.А. Трофименко М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -
В липні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 000011/22.06, № 000012/22.06 та № 000013/22.06.
В судовому засіданні суду першої інстанції, 11 серпня 2014 року, відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України за згодою представника позивача допущено заміну первинного відповідача на належного - Державну фіскальну службу України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16.12.2013 № 000011/22.06, № 000012/22.06 та № 000013/22.06.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 16.09.2013 по 25.09.2013 співробітниками Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим було проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (код ЄДРПОУ 32785994) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013 за результатами проведення якої, було встановлено порушення позивачем норм чинного податкового законодавства України.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.11.2013 № 595/22.0/32785994 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013:
- № 000011/22.06, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 72 610,88 грн. за основним платежем та у розмірі 18 152,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 000012/22.06, яким на позивача, за неподання митної декларації, накладено штраф у розмірі 170,00 грн.;
- № 000013/22.06, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання», у розмірі 21 135,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5 283,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (далі - МК України) (у редакції від 11 липня 2002 року), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України (у редакції від 13 березня 2012 року), митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, митною вартістю товарів є числове значення (ціна) вартості сукупності товарів, а не одна одиниця товару як помилково вважає апелянт.
Митна вартість одиниці товару визначається відповідно до умов митного законодавства та під час декларування товару декларувалась за ціною договору (контракту).
З огляду на доводи, викладені в акті перевірки, основними підставами податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання та нарахування штрафу є визначення контролюючим органом митної вартості товарів виходячи із кількості товару, за який перераховано кошти, а не із одиниці виміру товару та, відповідно, фактичної кількості товару, який надійшов до позивача за ВМД.
Зазначений висновок є помилковим, оскільки правомірність визначення митної вартості товару виходячи з ціни, встановленої договором стосовно одиниці виміру такого товару (наприклад, однієї тони), підтверджується судовими рішеннями у спорах за участю позивача, які набрали законної сили.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року у справі К/9991/50755/11 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2-14946/10/11/0170, якими встановлено протиправність рішення митного органу про коригування митної вартості товару, обґрунтованість декларування позивачем товару за ціною 39 доларів США за 1 тону, тобто за одиницю виміру товару, визначену договором.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23 січня 2006 року № 30 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), увізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) на митну територію України, з урахуванням винятків, передбачених законодавством.
Згідно з п. 3.1 розділу 3 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938.
Митне оформлення товарів (фосфоритів) за митними деклараціями здійснювалось на митному посту «Красноперекопськ» Кримської митниці, відповідно до ст. 71 МК України, за фактичною кількістю отриманого товару на адресу позивача на підставі ваги, вказаної у товарно-супровідних документах.
При декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями від 04 червня 2012 року №600080000/12/004544, від 05 червня 2012 року №600080000/12/004570, від 06 червня 2012 року №600080000/12/004624, від 10 червня 2012 року №600080000/12/004744, від 02 липня 2012 року №600080000/12/005448, від 06 липня 2012 року №600080000/ 12/005630, від 10 липня 2012 року №600080000/12/005708, від 07 липня 2012 року №600080000/12/005645, від 11 жовтня 2012 року №600080000/12/008214, від 07 листопада 2011 року №600080002/11/004484, від 08 листопада 2011 року №600080002/11/004498, від 09 листопада 2011 року №600080002/11/004502, від 09 листопада 2011 року №600080002/ 11/004517, від 10 листопада 2011 року №600080002/11/4535, від 11 листопада 2011 року №600080002/11/004537, від 14 листопада 2011 року №600080002/11/004560, від 16 листопада 2011 року №600080002/11/004595, від 17 листопада 2011 року №600080002/11/004611, від 21 листопада 2011 року №600080002/11/004645 позивач визначив митну вартість товарів за ціною, визначеною договором згідно з чинним митним законодавством України, сплатив необхідні при оформленні платежі - ввізне мито та ПДВ, які розраховано відповідно до чинного законодавства України виходячи із митної вартості одиниці товару, помноженої на фактичну кількість отриманого товару.
Після митного оформлення та сплати необхідних платежів товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг.
Тобто, позивачем вчинено усі дії, необхідні для митного оформлення товару, та сплачено усі необхідні платежі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в ході декларування товару у митного органу не виникло ніяких зауважень, що свідчить про виконання позивачем вимог чинного законодавства України належним чином, без будь-яких порушень.
Щодо позиції Державної фіскальної служби України стосовно нібито не здійснення декларування товару за товарною накладною від 20 грудня 2011 року № 30 від ПП ОСОБА_7, на підставі договору від 05.12.2011 № 4/1240/з за яким надійшли друковані видання в кількості 18 одиниць, вартістю 39 400,00 російських рублів, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В акті перевірки зазначено, що за товарною накладною від 20 грудня 2011 року № 30 позивачу від ПП ОСОБА_7, на підставі договору від 05 грудня 2011 року № 4/1240/з, надійшли друковані видання у кількості 18 одиниць, вартістю 39400,00 російських рублів (далі - товар). Прибутковий ордер від 30 січня 2012 року № ТИ-0000793.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.2 ст. 2 договору № 4/1240/з, поставка товару здійснюється одноразовим поштовим відправленням.
Оплата товару здійснюється у розмірі 100 % на підставі рахунку на попередню оплату.
Оплату товару у розмірі 39 400,00 російських рублів позивачем здійснено на підставі договору та відповідного розрахунку. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 19 грудня 2011 року № 211.
Отримання товару відображено на субрахунках 6323 «розрахунки з іноземними постачальниками О»" та на 1534 «придбання бібліотечного фонду».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 81, ст. 151 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих поштових відправленнях.
Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про поштовий зв'язок», оператор поштового зв'язку (оператор) - суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
Міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред'являються операторами для митного контролю.
Згідно зі ст. 153 МК України, порядок та умови здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, відповідно до п.п. 2, 3, 9, 10, 12 Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових відправленнях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1948 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), місце міжнародного поштового обміну - територія, на якій оператор поштового зв'язку (далі - оператор) здійснює оброблення міжнародних поштових відправлень (далі - відправлення) та пред'являє їх підрозділу митного органу для митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у відправленнях (далі - товари та інші предмети).
Підрозділ митного органу - підрозділ, який здійснює в місці міжнародного поштового обміну митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів.
Митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів здійснюються в зоні митного контролю, визначеній митним органом у встановленому законодавством порядку в місці міжнародного поштового обміну за погодженням з оператором.
Митний контроль у місці міжнародного поштового зв'язку здійснюється за відсутності відправників та адресатів (одержувачів) згідно з технологічною схемою оброблення та митного контролю товарів та інших предметів, визначеною оператором і митним органом, у зоні діяльності якого розташовано місце міжнародного поштового обміну.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами підрозділу митного органу шляхом перевірки необхідних для такого контролю документів та відомостей, митного огляду, обліку товарів та інших предметів, а також з використанням інших форм, передбачених законодавством.
Підрозділ митного органу самостійно визначає форму та обсяг митного контролю.
Митний огляд товарів та інших предметів з розпакуванням відправлення здійснюється за відсутності митної декларації CN 23 (CN 22) чи її (його) не заповнення або якщо оператором складено акт за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації, про пошкодження оболонки відправлення, невідповідність масі, зазначеній на відправленні чи в супровідних документах до відправлення, тощо, а також якщо товари та інші предмети: задекларовано загальним найменуванням або нерозбірливо; підлягають іншим передбаченим законодавством видам контролю; підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
Згідно з п. 3 розділу 3, п. 4.3 розділу 4, п.п. 7.1-7.3 розділу 7 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 жовтня 1999 року № 680/108, товари та інші предмети, які переміщуються в МПВ юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам у встановленому порядку.
Митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів, що містяться в МПВ, здійснюються за відсутності відправника (одержувача) МПВ.
Митний контроль МПВ здійснюється оглядовою комісією в складі трьох осіб - однієї посадової особи ПМ та двох працівників ММПО - у спеціально виділених приміщеннях, обладнаних з урахуванням обсягу роботи.
Розпакування, зважування та упакування МПВ здійснюються працівниками ММПО в присутності посадової особи ПМ.
Нарахування та справляння платежів при митному оформленні товарів та інших предметів, які переміщуються в МПВ, здійснюються згідно із законодавством України.
Контроль за термінами та повнотою перерахування платежів, які нараховуються ПМ при митному оформленні МПВ здійснюється митницею в ММПО на підставі угод, укладених між митницею та оператором поштового зв'язку, якому підпорядковано це ММПО.
Нарахування платежів при митному оформленні здійснюється посадовою особою ПМ на бланку оглядового розпису форми М 15 (додаток 1), який виписується в 3 примірниках, із зазначенням відмітних ознак пойменованих в оглядовому розписі предметів, їх кількості та коду за ТН ЗЕД.
Перший примірник оглядового розпису залишається в ПМ в ММПО.
Другий примірник передається ММПО для вручення адресату МПВ.
Третій примірник передається до відділу бухгалтерського обліку звітності, контролю та розрахунків по митних платежах з Державним бюджетом митниці.
Посадова особа ПМ передає ММПО також відривний корінець першого примірника оглядового розпису для дебіторського запису і контролю за подальшим перерахуванням бухгалтерією підприємства поштового зв'язку нарахованих сум митних платежів на відповідний рахунок митниці.
На переліках, супровідних документах до МПВ, що містять товари та інші предмети, на які ПМ нараховано платежі, а в тих випадках, коли наявність таких документів не передбачено, на оболонках МПВ проставляється штамп «Підлягає видачі адресату після сплати платежів, нарахованих митницею».
Нараховані посадовою особою ПМ суми платежів справляються в порядку, установленому Держмитслужбою України, і сплачуються адресатом оператору поштового зв'язку, яке видає МПВ.
Отже, як вбачається з вище викладених норм, митне оформлення міжнародного поштового відправлення та його митний контроль здійснюються без залучення отримувача відправлення.
Тобто, на позивача, як отримувача товару, покладено обов'язок сплатити оператору поштового зв'язку, який видає МВП платежі, нараховані митним органом за наслідками здійснення митного контролю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що митне оформлення товару, який надійшов у міжнародному поштовому відправленні за товарною накладною від 20 грудня 2011 року № 30, здійснено у місці міжнародного поштового обміну - відділенні поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта». Товар отримано позивачем за відсутності відомостей (повідомлення) від оператора поштового зв'язку про необхідність сплати будь-яких платежів.
Штамп «Підлягає видачі адресату після сплати платежів, нарахованих митницею» на оболонці отриманого міжнародного відправлення та на товарній накладній від 20 грудня 2011 року № 30 відсутні.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, системно проаналізувавши вищевикладені норми та обставини, зважаючи при цьому на факт відсутності з боку відповідача правової позиції щодо заявлених позивачем вимог, зокрема не надання ним заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, про помилковість викладених в акті перевірки висновків відповідача, та, як наслідок, протиправність прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 22.12.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.