02 грудня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2944/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Луцовича М.М.,
з участю секретаря судового засіданні - Симканич Ю.В.,
сторін та осіб, які беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - Міца О.І., Одарченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання незаконними та скасування наказів,-
ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі по тексту - РВ ФДМУ по Закарпатській області), яким неодноразово збільшивши позовні вимоги (а.с.а.с. 36-39, 96-97) остаточно просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.п. 1,3 наказу № 84-к від 09.09.2014 року щодо попередження головного спеціаліста юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_2 про неповну службову відповідність за неналежне виконання службових обов'язків;
- визнати незаконним та скасувати наказ № 88-к від 24.09.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного спеціаліста юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_2;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату премії за вересень 2014 року та повернути всі заходи заохочення, які були зняті на підставі наказу № 88-к від 24.09.2014 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області № 92-к від 29.09.2014 року про скасування надбавки ОСОБА_2 - головному спеціалісту юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області.
Позов мотивовано тим, що 09.09.2014р. наказом з особового складу РВ ФДМУ по Закарпатській області № 84-к позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосування заходу дисциплінарного впливу, а саме попередження про неповну службову відповідність. Позивач вважає п.п. 1, 3 оскаржуваного наказу незаконними, оскільки винесенню даного наказу передувала службова записка начальника юридичного відділу від 05.03.2014 року та пояснювальна записка ОСОБА_2 від 24.03.2014 року, на підставі яких був винесений наказ № 40 з особового складу від 28.03.2014 року «Про попередження ОСОБА_2.» згідно Закону України «Про правила етичної поведінки». Позивач вказує на те, що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності фактично за відправку кореспонденції та за несплату судового збору, що не входить до її посадових обов'язків передбачених посадовою інструкцією. Зокрема нею був підготований проект документів для подачі до господарського суду Львівської області, який був завізований начальником юридичного відділу, тобто погоджений. Вказує, що з її боку, як фахівця в галузі права, було вчинено все можливе для того щоб відповідні судові інстанції розглянули справу по суті, відтак вважає, що її вина у тому, що судом повернуто без розгляду скарги РВ ФДМУ відсутня. В подальшому, 24.09.2014 р. регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області було видано наказ № 88 - к про оголошення позивачеві догани за неодноразові порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, позбавлено премії за вересень 2014р. та наказано не застосовувати до позивача заходи заохочення протягом дії дисциплінарного стягнення. Основними аргументами, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 88 -к є доповідна записка начальника юридичного відділу від 19.05.2014р., доповідна записка начальника відділу персоналу та організаційного забезпечення від 09.09.2014р., акти про відсутність на роботі № 1 від 11.09.2014р., № 2 від 18.09.2014р., № 3 від 22.09.2014р., пояснювальна записка ОСОБА_2 від 24.09.2014р. Позивач вказує на те, що їй акти про відсутність на роботі були надані для ознайомлення разом зі службовою запискою для надання пояснень 24.09.2014 року, жодних письмових пояснень з приводу відсутності на роботі у вказані дні та години у неї за кожним конкретним випадком не вимагали, причини такої відсутності відповідач не з'ясовував взагалі, не зважаючи на те, що у ці дні вона була присутня на роботі увесь час відповідно до табелів обліку робочого часу, за що отримала заробітну плату, відтак вважає, що наказ № 88 - к про оголошення догани не відповідає ні вимогам закону, ні дійсним фактичним обставинам справи. Крім того, в подальшому відповідачем був винесений наказ за № 92-к від 29.09.2014 року «Про скасування надбавки ОСОБА_2.», який позивачка також вважає незаконним, оскільки такий прийнятий на підставі наказів № 84-к від 09.09.2014 року та № 88-к від 24.09.2014 року, які є предметом оскарження у даній справі з наведених у позові мотивів, при цьому додатково зазначила, що встановлена надбавка в розмірі 30% від посадового окладу за виконання особливо важливої роботи, порядок встановлення якої та розміри визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Відтак вказує, що з моменту її встановлення не змінилося коло посадових обов'язків позивача, не вносились зміни в посадову інструкцію чи звужувалось або зменшувалось коло покладених на неї посадових обов'язків, або її було усунуто від виконання певних посадових обов'язків, а тому у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для скасування даної надбавки. У зв'язку з вищенаведеними мотивами позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач уточнені та збільшені позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням подальших уточнень до неї, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та просили суд відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову та запереченнях проти заяв про збільшення позовних вимог (а.с.50-51, 94-95, 140-141). Крім викладених у письмовому вигляді мотивів незгоди з заявленими позовними вимогами представник позивача Міца О.І. наголосила на тому, що оскаржувані позивачем накази винесені правомірно, у межах повноважень відповідача та з урахуванням проступків, які були вчинені позивачем, відтак вважає, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п.п. 1,3 наказу № 84-к від 09.09.2014 року «Про попередження ОСОБА_2 та скасування наказів РВ ФДМУ», суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2014 року регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області відповідно до Закону України «Про правила етичної поведінки» та Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головдержслужби України від 04.08.2010 року № 214, був винесений наказ № 40-к «Про попередження ОСОБА_2.», яким попереджено останню про несумлінне виконання службових обов'язків та недодержання загальновизнаних етичних норм поведінки. Підставою для винесення даного наказу слугувала службова записка начальника юридичного відділу, яка датована 05.03.2014 року, однак подана згідно вхідного штампу за № 00116-сл до РВ ФДМУ по Закарпатській області 20.03.2014 року (а.с.18) та пояснювальна записка ОСОБА_2 (а.с.19).
Як встановлено судом, відповідач прийшов до висновку про несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків та недодержання загальновизнаних етичних норм з тих підстав, що головним спеціалістом юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_2 в силу виконання покладених на неї службових обов'язків було підготовлено для подання до господарського суду Львівської області ряду процесуальних документів по справі для вирішення по суті. Зазначені документи попередньо були надані до візування начальнику юридичного відділу Міца О.І., яка не мала зауважень до їх суті, про що остання вказувала і у судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалами господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р. по справі № 17/345 та від 21.02.2014 року по справі № 1/352-19/25 вищевказані документи (скарги на дії ДВС) були повернуті регіональному відділенню ФДМУ по Закарпатській області без розгляду, з підстав відсутності у надісланих конвертах (пакетах) додатку № 8, а саме доказів про надсилання копії скарги відповідачу, натомість у конвертах містився тільки опис вкладення до цінного листа (а.с. а.с. 64-67).
Факт відсутності доказів (розрахункового документу, чеку, квитанції) про надсилання копії скарги відповідачу, наслідком чого стало винесення судом вищезазначених ухвал та повернення матеріалів без розгляду, відповідачем поставлено у вину позивачки, як несумлінне виконання нею своїх посадових обов'язків та винесено наказ № 40-к «Про попередження ОСОБА_2.» (а.с. 17).
В подальшому, 09 вересня 2014 року регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області був винесений наказ № 84 - к «Про попередження ОСОБА_2 та скасування наказів РВ ФДМУ» (а.с. 16), пунктом 1 якого, попереджено про неповну службову відповідність ОСОБА_2 - головного спеціаліста юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області за неналежне виконання службових обов'язків та пунктом 3 - скасовано накази РВ ФДМУ від 04.02.2014 року № 12-К «Про попередження ОСОБА_5.», від 28.03.2014 року № 40-К «Про попередження ОСОБА_2.» та від 01.04.2014 року № 41-К «Про попередження ОСОБА_6».
Як вбачається з тексту зазначеного наказу, такий винесено відповідачем відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу», п. 12 Положення про регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області, затвердженого головою ФДМУ 16.07.2012 року, п. 2.3 Посадової інструкції начальника РВ ФДМУ, затвердженої наказом ФДМУ від 21.12.2006 року № 369-р.
Даний наказ винесено начальником РВ ФДМУ по Закарпатській області за наслідками розгляду доповідної записки від 09.09.2014 року щодо прийняття рішень про вжиття заходів дисциплінарного впливу до працівників юридичного відділу.
Зокрема даною доповідною запискою начальника відділу персоналу та організаційного забезпечення Т. Одарченко від 09.09.2014 року, яка адресована начальнику РВ ФДМУ по Закарпатській області Андрусю В.В. доведено до відома останнього, що протягом 2014 року щодо працівників юридичного відділу було винесено накази РВ ФДМУ від 04.02.2014 року № 12-К «Про попередження ОСОБА_5.», від 28.03.2014 року № 40-К «Про попередження ОСОБА_2.» та від 01.04.2014 року № 41-К «Про попередження ОСОБА_6», роз'яснено підстави застосування заходів дисциплінарного стягнення та дисциплінарного впливу до державних службовців відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» та право начальника відділення приймати рішення щодо накладення дисциплінарних стягнень, видання та скасування в межах своєї компетенції наказів та контролю за їх виконанням відповідно до п. 12 Положення про регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області, затвердженого головою ФДМУ 16.07.2012 року, п. 2.3 Посадової інструкції начальника РВ ФДМУ, затвердженої наказом ФДМУ від 21.12.2006 року № 369-р (а.с. 57).
Таким чином начальником РВ ФДМУ по Закарпатській області Андрусь В.В. крім інших було скасовано і попередній наказ від 28.03.2014 року № 40-К «Про попередження ОСОБА_2.» та як зазначено у самому наказі № 84 - к з тих самих підстав - службової записки начальника юридичного відділу від 20.03.2014р. (а.с.18) та пояснювальної записки ОСОБА_2 від 24.03.2014 р.(а.с.19)., тобто по тому ж самому факту, що і попереднього разу до позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу, однак вже відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу», а саме попереджено ОСОБА_2 про неповну службову відповідність за неналежне виконання службових обов'язків.
Так, в частині, що стосується п. 1 вказаного наказу, суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Аналізуючи дану норму Закону слід зауважити, що вказані у ній підстави для застосування до державного службовця дисциплінарних стягнень чи заходів дисциплінарного впливу розуміють під собою наявність вини останнього у невиконанні чи неналежному виконанні саме покладених на нього службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинку, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Як встановлено судом та вбачається зі змісту оскаржуваного позивачем наказу № 84-к від 09.09.2014 року, відповідач з ряду підстав для застосування дисциплінарних стягнень чи заходів дисциплінарного впливу, які передбачені ст. 14 Закону України «Про державну службу» вважав доведеною вину ОСОБА_2 саме у неналежному виконанні нею своїх службових обов'язків, що як вже зазначалося судом вище, проявилося на думку відповідача у відсутності в надісланих до господарського суду Львівської області конвертах (пакетах) доказів про надсилання копії скарг відповідачу і як наслідок винесення судом ухвал від 24.02.2014 р. по справі № 17/345 та від 21.02.2014 року по справі № 1/352-19/25 про повернення регіональному відділенню ФДМУ по Закарпатській області без розгляду поданих матеріалів (а.с. а.с. 64-67).
Судом встановлено, що службове розслідування по даному факту не проводилося.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між позивачем та відповідачем щодо даного факту, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 1 наказу № 84-к від 09.09.2014 року виходячи з наступного.
Так, перелік завдань, службових обов'язків та відповідальність за їх невиконання позивачем, визначено у посадовій інструкції головного спеціаліста юридичного відділу, яка затверджена в.о. начальника регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області 18.01.2013 року, погоджена начальником юридичного відділу та начальником відділу кадрової та організаційної роботи. З даною посадовою інструкцією під підпис ознайомлена позивач ОСОБА_2 (а.с. 60-61).
Відповідно до розділу 2 посадової інструкції головний спеціаліст зобов'язаний:
знати свої службові обов'язки, своєчасно та якісно виконувати їх; вести позовну роботу, представляти інтереси регіонального відділення в суді, господарському суді та інших державних та громадських організаціях при розгляді правових питань; розглядати скарги, заяви та звернення громадян і юридичних осіб з питань приватизації, оренди та відчуження державного майна; надавати консультації з правових питань при наданні в оренду та приватизації державного майна з метою однозначного застосування законодавства України; здійснювати систематизацію чинного законодавства з питань, що віднесені до діяльності регіонального відділення та представництв ФДМУ; проводити експлуатацію комп'ютерної правової бібліотеки "ЛІГА"; не розголошувати будь-яку конфіденційну службову інформацію про
або інші матеріали та відомості, що перебувають в роботі працівників в
відділення без дозволу керівництва; своєчасно та в повному обсязі: - заповнювати електронні бази даних; - звітувати по електронним базам даних обов'язок ведення яких покладено на спеціалістів юридичного відділу; вчиняти дії щодо внесення даних до реєстру та передачі судових справ до архіву; нести персональну відповідальність за своєчасне та якісне опрацювання, зберігання, передачу іншим працівникам відділу і до архіву документів, які отримує для виконання доручення або їх вчинення; у разі звільнення або переведення до іншого структурного підрозділу
забезпечити передачу отриманих документів (для опрацювання або з архіву)
іншому працівнику, визначеному керівником відділу; подавати виконавчі документи до стягнення, брати участь у виконавчому провадженні та вчиняти дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження»; не допускати дій або вчинків, що можуть нанести шкоду відділу та відділенню чи дискредитувати його працівників; постійно працювати над підвищенням свого фахового рівня; відслідковує інформацію про офіційне оприлюднення актів законодавства в друкованих виданнях, про що кожної п'ятниці інформує начальника відділу; систематично, не рідше 1 разу на місяць відслідковує стан виконання судових рішень органами державної виконавчої служби, контролює їх виконання та вживає заходів щодо виконання судових рішень в повному обсязі.
Відповідно до розділу 4 посадової інструкції головний спеціаліст несе персональну відповідальність відповідно до чинного законодавства за:
своєчасне та якісне виконання завдань і функцій, що покладені на юридичний
відділ згідно Положення про юридичний відділ та посадовою інструкцією; відповідність підготовлених документів діючим законодавчим, директивним, нормативним актам, методикам та положенням; виконання законодавства про державну службу (ст. 38 Закону України „Про державну службу"); дотримання режиму трудового розпорядку регіонального відділення; розголошення в письмовій або усній формі конфіденційної службової інформації; якість документів, що подаються для візування чи на підпис начальника відділу та начальника відділення; своєчасне та якісне виконання доручень керівництва і посадової інструкції; збереження документації та ввірених матеріальних цінностей; виконання правил протипожежної техніки безпеки.
Даний перелік є вичерпним.
Як зазначає сам відповідач у поданих письмових запереченнях (а.с. 51 - зворотній бік) працівник регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області відповідальний за відправку вихідної кореспонденції у той час перебував у щорічній відпустці. Дана обставина підтверджена також відповідним наказом від 20.01.2014 року № 12-в «Про надання відпустки», який винесено відносно друкарки І-ї категорії відділу бухгалтерсько-фінансової роботи ОСОБА_8 (а.с. 52). Так, на думку відповідача, ОСОБА_2 будучи спеціалістом юридичної служби зобов'язана була відправити рекомендовану вихідну кореспонденцію до суду самостійно з огляду на тимчасову відсутність відповідального за цей напрям роботи працівника і відповідно несе відповідальність за неналежне здійснення цього обов'язку.
Судом встановлено, що жодним наказом по регіональному відділенню ФДМУ по Закарпатській області на позивача ОСОБА_2 не було покладено обов'язку та не було попереджено про відповідальність за невиконання обов'язку щодо відправлення рекомендованої вихідної кореспонденції з регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області до будь-яких установ чи організацій, в тому числі і до суду. Дану обставину визнала і представник відповідача в судовому засіданні.
Жодних інших фактів неналежного виконання позивачем покладених на неї посадовою інструкцією обов'язків, які слугували підставою для притягнення її до відповідальності пунктом 1 оскаржуваного наказу № 84-к від 09.09.2014 року відповідачем в судовому засіданні не доведено.
Таким чином, суд приходить до переконання про протиправність та необґрунтованість пункту 1 наказу № 84-к від 09.09.2014 року, оскільки позивач у даному випадку не може нести відповідальність передбачену ст. 14 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання нею службових обов'язків, які проявилися у відсутності вкладення до поштового відправлення вихідної кореспонденції тих чи інших документів (квитанції чи чеку у даному випадку), оскільки такі дії по відправленню вихідної кореспонденції не відносяться до її посадових обов'язків і остання не несе відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста юридичного відділу, яка затверджена в.о. начальника регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області 18.01.2013 року (а.с. 60-61).
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 3 наказу № 84-к від 09.09.2014 року, яким скасовано накази РВ ФДМУ від 04.02.2014 року № 12-К «Про попередження ОСОБА_5.», від 28.03.2014 року № 40-К «Про попередження ОСОБА_2.» та від 01.04.2014 року № 41-К «Про попередження ОСОБА_6» то суд приходить до висновку про необґрунтованість такої виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В контексті даної процесуальної норми права слід розуміти, що зверненню до адміністративного суду з позовною вимогою повинно передувати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які (яка) повинні породжувати певні негативні правові наслідки для прав, свобод або інтересів саме позивача.
У даному випадку скасування відповідачем пунктом 3 оскаржуваного наказу № 84-к від 09.09.2014 року виданих ним же наказів РВ ФДМУ від 04.02.2014 року № 12-К «Про попередження ОСОБА_5.» та від 01.04.2014 року № 41-К «Про попередження ОСОБА_6» взагалі стосується не ОСОБА_2, а інших осіб, які не є стороною у даній справі. Що ж стосується самого факту скасування відповідачем наказу від 28.03.2014 року № 40-К «Про попередження ОСОБА_2.» то суд вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень у цій частині не породжує будь-яких правових наслідків (в тому числі і негативних) для прав чи інтересів позивача, відтак у задоволенні даної позовної вимоги з цих підстав слід відмовити. Позивач в судовому засіданні не заперечувала, що винесення наказу у цій частині відноситься до компетенції відповідача (керівник - начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області Андрусь В.В.) як працедавця, який вправі відповідно до посадових обов'язків та положення видавати та скасовувати такого роду накази.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 88-к від 24.09.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного спеціаліста юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_2, зобов'язання відповідача здійснити виплату премії за вересень 2014 року та повернути всі заходи заохочення, які були зняті на підставі наказу № 88-к від 24.09.2014 року а також позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області № 92-к від 29.09.2014 року про скасування надбавки ОСОБА_2 - головному спеціалісту юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області відповідно до ст.ст. 147, 147-1, 151 Кодексу Законів про працю України, Положення про порядок преміювання працівників апарату, регіональних відділень та представництв ФДМУ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, затвердженого наказом ФДМУ від 19.07.2012 року №3144, Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників РВ ФДМУ по Закарпатській області, затверджених загальними зборами трудового колективу від 01.07.2009 року винесено наказ № 88 - к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» (а.с.40).
Вищевказаним наказом оголошено догану ОСОБА_2 - головному спеціалісту юрисконсульту юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області за неодноразові порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.
Як вбачається з тексту даного наказу, такий винесений на підставі доповідної записки начальника юридичного відділу Міци О.І. від 19.05.2014 року, доповідної записки начальника відділу персоналу та організаційного забезпечення Одарченко Т.В. від 09.09.2014 року, актів про відсутність на роботі від 11.09.2014 року №1, від 18.09.2014 року №2, від 22.09.2014 року №3 та пояснювальної записки ОСОБА_2 від 24.09.2014 року.
Зазначений наказ містить також наступні пункти, зокрема 2 - «не застосовувати до ОСОБА_2 заходи заохочення протягом дії дисциплінарного стягнення» та 3 - «позбавити ОСОБА_2 премії за поточний місяць у розмірі 100 відсотків».
Крім того, в подальшому, 29.09.2014 року регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області винесено наказ № 92-К «Про скасування надбавки ОСОБА_2.» відповідно до пункту 1 якого, скасовано з 01.10.2014 року ОСОБА_2 - головному спеціалісту-юрисконсульту юридичного відділу надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 30 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років, та пунктом 2 якого, вважати таким, що втратив чинність абзац 4 пункту 4 наказу РВ ФДМУ від 28.01.2014 року № 8-К «Про встановлення надбавок та доплат» (а.с. 98).
З огляду на те, що даний наказ винесено відповідачем з урахуванням наказів № 84-к від 09.09.2014 року «Про попередження ОСОБА_2 та скасування наказів РВ ФДМУ» та № 88 - к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» тобто є похідним, зокрема щодо виконання п. 2 наказу № 88 - к в частині «не застосовувати до ОСОБА_2 заходи заохочення протягом дії дисциплінарного стягнення» і висновки суду щодо правомірності попередніх двох оскаржуваних позивачем наказів прямо стосуються і підставності винесення відповідачем даного наказу суд досліджує дані позовні вимоги в сукупності.
Аналізуючи та надаючи правову оцінку у цій частині позовних вимог правовідносинам, які склалися між позивачем та відповідачем суд приходить до висновку про протиправність наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Закарпатській області № 88 - к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» та як похідного від нього наказу № 92-К від 29.09.2014 року «Про скасування надбавки ОСОБА_2.» виходячи з наступного.
Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, зокрема до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Судом встановлено, що обставини, які лягли в основу для винесення оскаржуваних наказів №№ 88-к та 92-к також не були предметом службового розслідування.
Суд вважає, що відповідачем у даному випадку не у повній мірі дотримано вимог трудового законодавства, зокрема не досліджено всіх обставин щодо самого факту наявності у діях позивача, які викладені у документах що стали підставою для винесення оскаржуваного наказу ознак дисциплінарного проступку, не досліджено обставин, які викладені позивачем у пояснювальній записці від 24.09.2014 року (а.с. 48) та які з огляду на посаду, яку займає позивач (є державним службовцем) на переконання суду відповідач міг та повинен був встановити і дослідити призначивши та провівши службове розслідування, сам наказ винесений на підставі суперечливих документів.
Суд обґрунтовує даний висновок наступним.
У даному випадку однією з підстав, які відповідач вказує в оскаржуваному позивачем наказі № 88 - к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» слугує доповідна записка начальника юридичного відділу Міци О.І. від 19.05.2014 року, зміст якої складає доведення до відома керівника інформації про відсутність ОСОБА_2 на роботі 19.05.2014 року (тобто більше ніж за чотири місяці до винесення наказу) та клопотання начальника юридичного відділу про вжиття заходів дисциплінарного впливу до позивачки за неналежне виконання службових обов'язків та порушення трудової дисципліни (а.с. 42).
Разом з тим, посилаючись у наказі № 88 - к на вищевказану доповідну записку, як на одну з підстав накладення на позивачку дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано та не надано оцінки тому факту, що 19.05.2014 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме листком непрацездатності серії АГВ № 722173 (а.с. 117) і про відсутність з цих підстав на роботі належним чином повідомила відповідача, що підтверджується службовими записками начальника відділу персоналу та організаційного забезпечення Т.Одарченко від 19.05.2014 р., яка зареєстрована у РВ ФДМУ по Закарпатській області 21.05.2014 року (а.с. 119) та від 30.05.2014 року (а.с. 41). Факт перебування 19.05.2014 року позивачки на лікарняному підтверджується також інформацією, яка відображена у табелі обліку використання робочого часу за травень 2014 року ф. № П-12, затвердженої наказом Мінстату України № 253 від 09.10.1995 року (а.с. 109).
При цьому суд відхиляє твердження відповідача про сумнівність листків непрацездатності позивачки, та посилання з даного приводу відповідачем як на докази, на надіслані до суду документи (а.с. 108, 118, 121-134), оскільки такі як не стосуються дати 19.05.2014 року так і не стосуються предмету доказування та не є належними та допустимими доказами у розумінні ч. 1 ст. 70 та ч. 1 ст. 138 КАС України з огляду на предмет позову у даній справі.
Питання правомірності листків непрацездатності, які позивачка в силу трудових правовідносин надавала відповідачеві не охоплюється предметом даного позову, отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Іншою підставою відповідач вказує в оскаржуваному позивачем наказі № 88 - к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» складені акти про відсутність ОСОБА_2 на роботі від 11.09.2014 року №1, від 18.09.2014 року №2 та від 22.09.2014 року №3 (а.с. 114-116).
Дані акти складені зокрема: від 11.09.2014 року №1 - начальником юридичного відділу О.Міца, начальником відділу персоналу та організаційного забезпечення Т.Одарченко та друкаркою І-категорії відділу персоналу та організаційного забезпечення ОСОБА_8; від 18.09.2014 року №2 - начальником юридичного відділу О.Міца, начальником відділу персоналу та організаційного забезпечення Т.Одарченко та головним спеціалістом юридичного відділу ОСОБА_5; від 22.09.2014 року №3 - начальником юридичного відділу О.Міца, начальником відділу персоналу та організаційного забезпечення Т.Одарченко та заступником начальника відділу персоналу та організаційного забезпечення І.Дудівка.
Як вбачається з даних актів ОСОБА_2 була відсутня на роботі (як на своєму робочому місці, так і в регіональному відділенні в цілому) протягом робочого часу 11.09.2014 року з 12.45 год. по 13.30 год., 18.09.2014 року з 12.50 год. по 13.15 год. та 22.09.2014 року з 12.45 год. по 13.50 год.
Разом з тим, відповідач при винесенні оскаржуваного наказу № 88 - к від 24.09.2014 року з посиланням на вищевказані акти про відсутність на роботі позивача, не врахував, що відомості які у них викладені суперечать іншим документам, пов'язаним з проходженням служби позивачкою, якими власне спростовуються.
Так, відповідно до табеля обліку використання робочого часу за вересень 2014 року ф. № П-12, затвердженої наказом Мінстату України № 253 від 09.10.1995 року (а.с. 110) ОСОБА_2 11, 18 та 22 вересня 2014 року була присутня на роботі протягом усієї тривалості даних робочих днів по 8 годин кожен і за що у повній мірі отримала заробітну плату з Державного бюджету України, що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2014 року (а.с. 49).
При цьому суд зауважує, що вищевказаний табель обліку використання робочого часу за вересень 2014 року підписано безпосередньо начальником РВ ФДМУ по Закарпатській області Андрусь В.В. та однією з осіб, якою було підписано акт №3 про відсутність ОСОБА_2 на роботі від 22.09.2014 року І. Дудівка.
Крім того, суд при прийнятті рішення враховує і ту обставину, що не зважаючи на присутність на роботі позивачки ОСОБА_2 відповідно до зазначеного табелю обліку робочого часу 11, 12, 18, 19 та 22 вересня 2014 року у жодному з випадків коли було складено вищевказані акти №№ 1, 2 та 3, того ж дня у неї не було відібрано пояснення з даного приводу, а такі відбиралися в сукупності за всі ці дні 11, 18 та 22 вересня 2014 року безпосередньо у день винесення оскаржуваного наказу № 88-К від 24.09.2014 року (а.с. 48).
З актами про відсутність ОСОБА_2 на роботі від 11.09.2014 року №1, від 18.09.2014 року №2 та від 22.09.2014 року №3 позивачку не ознайомлювали під підпис взагалі (а.с. 114-116).
Що стосується позовної вимоги, про зобов'язання відповідача здійснити виплату премії за вересень 2014 року та повернути всі заходи заохочення, які були зняті на підставі наказу № 88-к від 24.09.2014 року, то суд вважає, що у задоволенні такої слід відмовити, оскільки з огляду на висновок суду щодо протиправності спірного наказу, то його скасування є достатнім заходом судового захисту для поновлення позивачки у порушених правах.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведені підстави законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень (наказів), відтак з підстав, які викладені вище та встановлені судом в процесі розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Уточнений позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.п. 1 наказу № 84-к від 09.09.2014 року «Про попередження ОСОБА_2 та скасування наказів РВ ФДМУ».
Визнати протиправним та скасувати наказ № 88-к від 24.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.»
Визнати протиправним та скасувати наказ № 92-к від 29.09.2014 року «Про скасування надбавки ОСОБА_2.»
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяМ.М. Луцович