ун. № 759/17949/14-à
пр. № 2-à/759/502/14
16 ãðóäíÿ 2014 ðîêó Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФ України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона має стаж державної служби 16 років, з 08.05.2013 року їй призначено пенсію на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу», перебуває на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва.
Пенсія їй нараховується виходячи з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2013 року за №86 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії.
Як вбачається з вищевказаної довідки, вона отримувала матеріальну допомогу, грошову винагороду та індексацію за 2011, 2012, 2013 роки, проте, при призначенні пенсії, вказані матеріальна допомога, грошова винагорода та індексація заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, враховані не були.
У зв'язку з наведеним, вона звернулась до відповідача з проханням здійснити перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги, грошової винагороди та індексації заробітної плати, за період 2011, 2012, 2013 роки, починаючи з травня 2011 року.
Однак, листом від 15.10.2014 року за №521/08/К-490, відповідач відмовив у проведенні перерахунку, посилаючись на те, що пенсія призначена в межах чинного законодавства України і підстав для її перегляду немає.
Вважає дій відповідача неправомірними, у зв'язку з чим була змушена звернутись до суду з даним позовом та просить винести постанову, якою визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати, за період з 01.05.2011 по 30.04.2013 років, починаючи з 08.05.2013 року.
Позивачка в судове засідання не з'явилась про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву, в якій просила слухати справу у її відсутності, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Представник відповідача заперечував проти задоволення даного позову.
Вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачка має стаж державної служби 16 років, з 08.05.2013 року їй призначено пенсію на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу», перебуває на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва.
Пенсія останній нараховується виходячи з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2013 року за №86 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії.
Як вбачається з вищевказаної довідки, позивачка отримувала матеріальну допомогу, грошову винагороду та індексацію за 2011, 2012, 2013 роки, проте, при призначенні пенсії, вказані матеріальна допомога, грошова винагорода та індексація заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, враховані не були.
Отже, у відповідності до ст.37 ЗУ «Про державну службу», право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків зароітної плати.
Згідно вимог ст.37-1 ЗУ «Про державну службу», у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 ЗУ «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до ч.1 ст.66 ЗУ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 ЗУ від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм вказує на те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII і в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) та зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788-XII (згідно постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року №21-350а13).
Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Виходячи зі змісту ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, які полягали у відмові в проведенні перерахунку пенсії позивачки, а тому враховуючи вище зазначене, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст. 37, 37-1 ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 2, 5, 11, 69-71, 72, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації, за період з 01.05.2011 по 30.04.2013 року, починаючи з 08.05.2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя: Лопатюк Н.Г.