ун. № 759/3197/14-ö
пр. № 2/759/2438/14
17 ãðóäíÿ 2014 ðîêó Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - «металургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення індексації заробітної плати та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ-Металургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати, компенсацію втрати частини заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що в березні 2008 року він був прийнятий на посаду головного спеціаліста Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ЗАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - Металургійний завод» в м. Києві, в подальшому підприємство було перейменовано на ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод». Головний офіс підприємства знаходиться в м. Донецьк.
10 грудня 2013 року виконуючий обов'язки директора Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу Микитюк А.І. надав йому, позивачу, для ознайомлення Наказ №1290к від 06 грудня 2013 року «Про скорочення чисельності співробітників», яким повідомлялось про скасування з 10 лютого 2014 року Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ПрАО «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод» в м. Києві, та Наказ №1291к від 06 грудня 2013 року, який його разом з вісьмома іншими співробітниками Дирекції попереджалось про майбутнє звільнення з 10 лютого 2014 року, у зв'язку зі скороченням чисельності, з посиланням на п.1 ст.40 КЗпП України.
Ним було підписано зазначений наказ, як і всіма іншими співробітниками Дирекції.
16 грудня 2013 року він разом з трьома співробітниками Дирекції, відправив кур'єрською службою до м. Донецьк на ім'я директора Дирекції обліку та звітності Ребрової О.М. заяву з проханням видати довідку про доходи.
29 січня 2014 року до Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплеку при Представництві в м. Києві йому, як і іншим співробітникам Дирекції, надійшли пропозиції працювати двірниками адміністративно-господарчого відділення Дирекції по адміністративним питанням, що знаходиться в м. Донецьк.
Дані пропозиції були оформлені в довільній формі, без бланку підприємства та не містили інформації про вакансії чи пропозиції роботи, що відповідала б його кваліфікації, оскільки він працював на посаді головного спеціаліста-механіка.
06 лютого 2014 року ним разом з іншими співробітниками Дирекції була направлена заява на ім'я начальника відділу кадрів з проханням направити трудову книжку кур'єрською службою на адресу Представництва в м. Києві.
10 лютого 2014 року, на адресу Представництва в м. Києві надійшов Наказ №143к від 10 лютого 2014 року, яким він та інші співробітники Дирекції звільнялись з роботи, зокрема він звільнявся з роботи з посади головного спеціаліста Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ПрАО «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод» в м. Києві, з 10 грудня 2014 року, у зв'язку зі скороченням чисельності. В Наказі посилались на п.1 ст.40 КЗпП України.
Ним було підписано вказаний вище наказ.
Разом з тим, надішла нова пропозиція роботи та перелік вакансій робітничих професій у філіалах «Металургійний комплекс ПрАО «ДМЗ» та «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринстка», що знаходяться відповідно у м. Донецьк та у м. Червоноармійськ Донецької області. Жодної інженерної вакансії запропоновано не було.
Окремим конвертом було отримано довідку про доходи за 2013 рік, яка витребовувалась ним окремою заявою, та роздруківки бухгалтерії про заробітну плату за січень і лютий 2014 року.
Крім того, окремим конвертом ним було отримано трудову книжку, в яку був внесений запис про його звільнення з 10 лютого 2014 року, по скороченню чисельності.
12 лютого 2014 року, ним було отримано на заробітну картку кошти, кількість яких відповідала кількості, яка була вказана в роздруківках.
Вважає, що його звільнення відбулось з порушенням вимог законодавства України, у зв'язку з чим він був змушений звернутись до суду з даним позовом та просить ухвалити рішення, яким поновити його на посаді головного спеціаліста Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ПАТ «ДОНЕЦЬСТАЛЬ» - Металургійний завод» в м. Києві, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, індексацію заробітної плати, компенсацію втрати частини заробітної плати, вихідну допомогу, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про перебування даної цивільної справи в провадженні суду представник відповідача особисто повідомлений належним чином, про час та місце слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції, а в подальшому - електронних листів, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень не надіслав, жодних документів стосовно трудової діяльності позивача (або належним чином завірені їх копії) на адресу суду не надіслав, а тому, з урахуванням тривалості перебування в провадженні суду даної цивільної справи, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності останнього.
Вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач в березні 2008 року був прийнятий на роботу на посаду головного спеціаліста Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ЗАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - Металургійний завод» в м. Києві, в подальшому підприємство було перейменовано на ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод». Головний офіс підприємства знаходиться в м. Донецьк.
06 грудня 2013 року генеральним директором - головою правління ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ-металургійний завод» Шаповаловим А.В. видано Наказ №1290к про скорочення чисельності з ціллю оптимізації чисельності робітників підприємства, яким наказано скасувати з 10 лютого 2014 року Дирекцію по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ПрАО «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод» в м. Києві (а.с.10 - копія Наказу).
06 грудня 2013 року генеральним директором - головою правління ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ-металургійний завод» Шаповаловим А.В. видано Наказ №12901к, яким для виконання Наказу №1290 від 06.12.2013 року «Про скорочення чисельності співробітників», наказано повідомити письмово співробітників Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплексу при Представництві ПрАО «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ»-Металургійний завод» в м. Києві про майбутнє звільнення з 10 лютого 2014 року, у зв'язку зі скороченням чисельності, з посиланням на п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.11-12 - копія Наказу).
Як пояснив позивач в судовому засіданні, 10 грудня 2013 року йому надали для ознайомлення вищевказані Накази, які ним та всіма іншими співробітниками Дирекції було підписано.
Крім того, з пояснень позивача вбачається, 29 січня 2014 року до Дирекції по роботі з підприємствами залізорудного комплеку при Представництві в м. Києві, йому, як і іншим співробітникам Дирекції, надійшли пропозиції працювати двірниками адміністративно-господарчого відділення Дирекції по адміністративним питанням, що знаходиться в м. Донецьк, з якими він був ознайомлений, про що свідчить підпис останнього (а.13 - копія пропозиції роботи).
Позивач вважає, що вказані пропозиції не містили інформації про вакансії чи пропозиції роботи, що відповідали б його кваліфікації, оскільки він працював на посаді головного спеціаліста-механіка.
10 лютого 2014 року генеральним директором - головою правління ПАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ-металургійний завод» Шаповаловим А.В. видано Наказ №143к про звільнення, зокрема позивача, у зв'язку зі скороченням чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.14-15 - копія Наказу).
Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2014 року позивачу було запропоновано інші вакансії (з відповідного списку), однак як написано власноручно позивачем на даній пропозиції, він ознайомлений, однак йому не було запропоновано роботу інженерного профілю, яка б відповідала його спеціальності, кваліфікації та досвіду роботи (а.с.17-21 - копія списку вакансій; а.с.22 - копія пропозиції).
Як пояснив позивач в судовому засіданні, окремим конвертом ним було отримано довідку про доходи за 2013 рік, яка витребовувалась окремою заявою, та роздруківки бухгалтерії про заробітну плату за січень і лютий 2014 року.
Крім того, окремим конвертом ним було отримано трудову книжку, в яку був внесений запис про його звільнення з 10 лютого 2014 року, по скороченню чисельності.
12 лютого 2014 року, ним було отримано на заробітну картку кошти, кількість яких відповідала кількості, яка була вказана в роздруківках.
Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробницва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпПУ, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Отже, позивач був звільнений з займаної посади згідно Наказу №143к від 10 лютого 2014 року, у зв'язку з скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпПУ.
Згідно ч.3 ст.492 КЗпПУ, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
З вищезазначеного випливає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а саме, позивачу було запропоновано одночасно з попередженням про те, що відбудеться скорочення чисельності працівників, інші вакантні посади у відповідності до списку вакансій від 07 лютого 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи, однак позивачу вони не підійшли.
Також, відповідач попередив позивача за два місяці про те, що відбудеться скорочення чисельності працівників.
Повторне пропонування роботи трудовим законодавством України не передбачено. Право позивача на працю порушено не було.
Таким чином, в ході судового розгляду суд дійшов до висновку, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності працівників, а тому, з матеріалів, які наявні у даній справі, вбачається, що відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. Крім того, в матеріалах справи містяться копії відповідних наказів, з якими був ознайомлений позивач, а також наявний факт відмови позивача від переведення на іншу запропоновану роботу, а тому суд не виявив порушень з-боку відповідача при звільненні ОСОБА_1, які б мали підтверджуватись належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення останнього на роботі.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не виявив порушень з-боку відповідача при звільненні позивача та правових підстав для повнолення останнього на роботі.
Щодо позовних вимог в частині проведення індексації, а також компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, оскільки непроведення відповідачем індексації заробітної плати позивача за весь період дії трудового договору, а також втрати позивачем частини доходів, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у їх задоволенні, оскільки як передбачено вимогами ст.44 КЗпПУ, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, однак в ході розгляду справи порушень відповідачем трудового договору виявлено не було.
Крім того, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в позовних вимогах в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, зважаючи на наступне.
Виходячи зі змісту ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповіднодо ст.237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду не доведено факту порушення відповідачем законних прав позивача, які б призвели до моральних страждань останнього.
На підставі вищенаведеного та керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України за №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 40, 44, 47, 492, 116, 232 КЗпП України; ст.ст. 10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - «металургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення індексації заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Лопатюк Н.Г.