16 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4698/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новокаховськаої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,
встановив:
Новокаховська об'єднана податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, ОДПІ) звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП) податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 5 989,03 грн.
Позовні вимоги ДПІ ґрунтуються на факті несплати відповідачем узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно поданої відповідачем декларації зі сплати за землю за 2014 рік. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не сплачений, тому, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.
12.12.2014 р. представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явилась, не надіславши клопотань про відкладення чи про розгляд справи без її участі. Письмових заперечень на позов не надала. Разом з тим, 05.12.2014 р. на адресу відповідача судом направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі та закінчення підготовчого провадження. Поштове відправлення повернулось до суду із відміткою про отримання ОСОБА_1 особисто.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, виданого виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 24.05.2000 р., взята на податковий облік в ДПІ у м. Херсоні.
20.02.2014 р. ФОП ОСОБА_1 було подано до Новокаховської ОДПІ податкову декларацію з орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, згідно якої ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно сплачувати до міського бюджету м. Нова Каховка суму коштів у розмірі 2673,71 грн. за користування земельною ділянкою зайнятою землями промисловості (32084,55 грн. за 2014 рік).
В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок, відповідно до пп. 72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 54.1. ст. 54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.
Згідно із п. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до п.57.1. ст. 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28.03.2014 р. начальником Новокаховської ОДПІ винесено рішення № 32 про розстрочення податкового боргу (далі - Рішення). Вказаним рішенням ФОП ОСОБА_1 надано розстрочення з податку за орендну плату за землю у розмірі 17 253,30 грн. строком на 9 місяців (з 28.03.2014 р. по 25.12.2014 р.), зі щомісячною сплатою суми заборгованості у розмірі 1 917,03 грн. З цих підстав 28.03.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення вище зазначених грошових зобов'язань за № 32 (далі - Договір).
За вказаним договором, орган податкової служби надає ФОП ОСОБА_1 розстрочення грошового зобов'язання у сумі 17253,30 грн. під проценти строком на 9 місяців ( з 28.03.2014 р. по 25.12.2014 р.) Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеної пунктом 129.4. ст. 129 ПК України. За цим договором платник (ФОП ОСОБА_1М.) зобов'язується забезпечити недопущення утворення податкового боргу.
Підпунктом 129.1.1. статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 2 Договору встановлено, що орган доходів і зборів має право розстрочення суми грошового зобов'язання та суми нарахованих процентів, що залишились не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення, стягувати в порядку, встановленому податковим законодавством.
Судом встановлено, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою розстроченого податкового зобов'язання у відповідача станом на 21.11.2014 р. виник податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 5989,03 грн., з яких 5699,76 грн. - сума основного платежу та 289,27 грн. - штрафні санкції.
Податковий борг підтверджується карткою особового рахунку, декларацією від 20.02.2014 р., рішенням та договором про розстрочення податкового боргу та обліковою карткою платника податків.
Підпунктом 20.1.29 ст. 29 ПК України встановлено, що контролюючі органи і зборів мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Відповідно до пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17, пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України та відповідно до п. 100.1 ст. 100 цього Кодексу, який визначає поняття "розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу", платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (п. 100.2 ст. 100 Кодексу).
Так, в силу п. 100.7 ст. 100 ПК України відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п. 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
Аналізуючи вище викладені норми законодавства слідує, що податкове зобов'язання є узгодженим.
Згідно із матеріалами справи, у зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки, на підставі ст. 59 ПК України відповідачу надіслана податкова вимога від 18.07.2014 р. № 873-25 на суму 2 036, 04 грн., яка отримана відповідачем 22.07.2014 р.
Застосовані податковим органом заходи для погашення податкового боргу не до його погашення не призвели. На час розгляду справи дана заборгованість відповідачем не погашена.
Підпунктом 175 п. 1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положенням ст. 20.1.19 ПК України передбачено право органу податкової служби стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;
Відповідно до пп.41.1.1. п.41.1 ст.41 ПК України контролюючим органом є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 5 989,03 грн. не сплачений, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158 -163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (74900, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету м. Нова Каховка суму податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 5 989 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 03 коп. на рахунок 33213815700012 в ГУ ДКСУ у Херсонській області, код ОКПО 38053504, МФО 852010, код призначення платежу 13050500.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 8.2.3