03 листопада 2014 року 810/5439/14
м. Київ
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ВіВ» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «ВіВ» (далі-позивач, підприємство) до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення скасувати.
Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача до суду надав письмові заперечення в яких просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, проти позову заперечував повністю, доводи, які зазначені в письмових запереченнях, ґрунтуються на висновках акта перевірки.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
Приватне підприємство «ВіВ» займається виробничою діяльністю згідно з ліцензіями та дозволами Мінагрополітики та Держдепартаменту МНС України з таких видів діяльності, як дезінсекція, дезінфекція, дератизація; протипожежна поверхнева (просочування) обробка деревини, металу, бетону, тощо.
На підставі наказу від №365 від 12.08.2014 у зв'язку з отриманням від ГУ Міндоходів в Одеській області постанови про призначення документальної позапланової перевірки ПП «ВіВ» податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «ВіВ» з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Різор Мастер» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014. За результатами перевірки складено акт від 27.08.2014 №287/220/31542453, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.198.1, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2014 року на загальну суму 26106 грн.
У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ГУ Міндоходів в Одеській області отримано постанову від 29.07.2014 про призначення документальної позапланової перевірки ПП «ВіВ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Різор Мастер», протокол допиту ОСОБА_1, який повідомив, що діяльність у ТОВ «Різор Мастер», крім його реєстрації, не вів, ніяких документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Різор Мастер», крім установчих, ніколи не складав та не підписував, не підписував договорів. Податковим органом зроблено висновок, що взаємовідносини між ПП «ВіВ» та ТОВ «Різор Мастер» фактично не відбулись. Первинні документи, а саме видаткові та податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись. Як наслідок, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку особа ТОВ «Різор Мастер» неправомірно формувала реєстри бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі таких первинних документів. Отже, в ході проведення перевірки встановлено, що видаткові та податкові накладні, які мають реквізити постачальника ТОВ «Різор Мастер», підписи директора ТОВ «Різор Мастер» та реквізити покупця ПП «ВіВ» не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ПП «ВіВ» господарських операцій.
На підставі Акту перевірки від 27.08.2014 №287/220/31542453 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0003182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32633 грн, у тому числі за основним платежем - 26106 грн, за штрафними санкціями - 6527 грн.
Матеріалами справи встановлено, що ПП «ВіВ» (покупець) 05.05.2014 з ТОВ «Різор Мастер» (постачальник) укладено договір №26 поставки товару. Факт виконання цього договору підтверджується заявкою, рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними та довіреністю на особу, яка отримала товар. Всі документи мають заповнені реквізити. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
З метою подальшої реалізації придбаної продукції у власній господарській діяльності позивачем укладено договори на проведення дезінсекційних та дератизаційних робіт з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України №35, з ТОВ «Агротрейдер -2000» №43, з ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» №64 та №63. Факт виконання цих договорів підтверджується актами прийняття виконаних дезінсекційних та дератизаційних робіт.
Відповідність придбаного товару вимогам державного стандарту підтверджується сертифікатом відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди 2014 р.
Судом досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Різор Мастер».
Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Різор Мастер», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.
Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Різор Мастер», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, факт поставки товару ТОВ «Різор Мастер», використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Різор Мастер» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.
При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Різор Мастер» на час вчинення цих правочинів.
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано. З урахуванням наведеного посилання в акті перевірки на показання ОСОБА_2 - засновника та керівника ТОВ «Різор Мастер», не є належними доказами, які підтверджують безтоварність цих операцій, оскільки рішення суду, що набрало законної сили, у кримінальній справі, в якій допитано цього свідка, відсутнє.
Суд також бере до уваги, що в окремих документах із вказаної кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ «Різор Мастер», на які посилається податковий орган в акті перевірки, не здійснено посилання на конкретні господарські операції між позивачем та його контрагентом, а тому не встановлено фіктивності жодної з господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та жодного фіктивного правочину між ними, які є предметом дослідження в цій адміністративній справі. Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Суд враховує також, що у наведених податковим органом матеріалах кримінальної справи (навіть за відсутність у ній вироку) не зазначено, що спірні правочини, вчинені з позивачем, інкримінуються будь-кому з посадових осіб ТОВ «Різор Мастер».
Суд враховує, що у зазначених податковим органом матеріалах кримінальної справи відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, в яких зафіксовано інформацію, яка завідомо для особи, яка його складає, не відповідає дійсності.
Як вбачається з наведених в акті перевірки матеріалів справи жодного із посадових осіб ТОВ «Різор Мастер» не притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 358 та ст. 366 КК України (підроблення документів, використання підроблених документів, службове підроблення). Отже, цими матеріалами не встановлено будь-яких фактів підроблення документів, зокрема шляхом внесення до них завідомо недостовірних відомостей, чи використання підроблених документів.
Указаними матеріалами з кримінальних справ також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента ТОВ «Різор Мастер», прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор ТОВ «Різор Мастер» був його номінальним керівником, податковим органом не надано та не доведено узгодженість дій позивача і його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди. Відсутні докази цього і в зазначених податковим органом матеріалах кримінальної справи.
Отже, суд за таких обставин визнає, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення висновок податкового органу, який ґрунтувався на первинних показаннях ОСОБА_2 щодо протиправної діяльності контрагента позивача ТОВ «Різор Мастер» та наявності порушеної з цього приводу кримінальної справи не можуть братися до уваги. Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Різор Мастер», а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ «Різор Мастер» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).
Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.
В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Різор Мастер» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ «Різор Мастер», які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару.
Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Різор Мастер» підтверджується дослідженими доказами у справі: договором та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: заявкою, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактури, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суд також бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.
Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Різор Мастер» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Різор Мастер», отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 ПК України є безпідставними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" зазначено, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003182200 від 10.09.2014, видане Тетіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вів» судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.