15 грудня 2014 року Справа № 130995/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
03.08.2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним вище позовом та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 27.08.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради неправомірними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити позивачці суму недоплаченої соціальної допомоги допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 за період з 27.08.2008 року по 30.06.2009 року та виплачувати в подальшому таку допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з врахуванням прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п.1ч.1 ст197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дитину ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження дитини, наявна у матеріалах справи (а.с.9) .
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII "Про допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХII) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Частиною першої статті 14 зазначеного Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Так, до 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.
Зокрема, частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХII, його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону №2240-III було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункту 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з 01 січня 2009 року відновили свою дію статті 13-15 Закону № 2811-ХII.
З аналізу наведених норм вбачається, що виплата допомоги по догляду за дитиною в період з 01 січня 2009 року позивачці як особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювалася нормами спеціального закону, яким є Закон № 2811-ХII. Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за період з 27.08.2008 року по 31.12.2008 року є помилковими.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивачки до суду із розглядуваним позовом, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення за період з 01.01.2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради задовольнити частково, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2009 року у справі №2а-5422/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку за період з 01 січня 2009 до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга