15 грудня 2014 року Справа № 133982/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Обрізко І.М.,
суддів: Левицької Н.Г., Сапіги В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 08 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення заборгованості, -
встановив:
28.10.2011 року позивач звернулася з позовом до відповідача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивач посилалася на те, що вона є інвалідом ІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2011 р. виплачувалась не у повному розмірі. Просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 08 листопада 2011 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області нарахувати та виплатити позивачу як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із урахуванням виплачених сум. Постанову звернено до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, постанову суду оскаржило управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів з управління є неможливим, оскільки застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України. Спірна допомога була отримана стороною позивача в 2011 році в розмірі, встановленому постановою КМУ від 12.07.2005 року №562. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідним посвідченням та довідкою МСЕК.
Відповідно до довідки, виданої відповідачем, позивач в 2011 році отримала 120,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до цього діє редакція Закону, яка діяла до внесення змін до нього, а саме редакція від 09.07.2007 року, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак, всупереч вимог даної статті відповідач в 2011 році щорічну допомогу на оздоровлення виплачував в розмірах, встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, яка істотно зменшує розмір даної допомоги.
Колегія суддів вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2011 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову до негайного виконання.
Відповідно до ст.256 КАС України ( в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції ) негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Колегія суддів зазначає, що виплата разової допомоги на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер.
Таким чином, підстави для звернення судового рішення в даній справі до негайного виконання відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, але із помилковим застосування норм процесуального права, що відповідно до ч. 2 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України, суд -
постановив :
Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області задоволити частково.
Змінити резолютивну частину постанови Маневицького районного суду Волинської області від 08 листопада 2011 року по справі № 2а-4098/11, виклавши її в такій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ч.4 ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - неправомірними.
Зобов'язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області нарахувати ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ч.4 ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.М. Обрізко
Судді: Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга