ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2014 року № 826/17199/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва
до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області
провизнання незаконною постанови ВП № 39521175 від 05.09.2014, поновлення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії
Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області про визнання незаконною постанови ВП № 39521175 від 05.09.2014, поновлення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області в порушення вимог статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" не було своєчасно вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-11928/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 15.11.2012, саме, постанова про звернення стягнення на заробітну плату була винесена лише 29.11.2013, хоча виконавче провадження було відкрито 27.08.2013 та постанова про закриття виконавчого провадження винесена 05.09.2014 у той час, як лист від ПП "Севат" про те, що боржник не перебуває з ним в трудових відносинах отримано 05.02.2014.
Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2014 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засіданні 13.11.2014 не прибув, електронною поштою подав клопотання, в якому просив перенести судове засідання з огляду на те, що Департаментом державної виконавчої служби України проводиться його перевірка в період з 12.11.2014 по 19.11.2014. Суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого позивачем клопотання.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
14.08.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-11928/12/2670 виданого 15.11.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 17921,50 грн." винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з надходженням від стягувача щодо направлення виконавчого документа за місцем боржника - ПП "Севат", яке знаходиться за адресою: м. Київська обл., с. Петропалівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19.
27.08.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області винесено постанову ВП № 39521175 про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11928/12/2670 виданого 15.11.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва про "Стягнути з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 17921,50 грн.".
29.11.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області винесено постанову ВП № 2568/7 відповідно до якої звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1.
Листом № 2 від 20.01.2014 Приватне підприємство "Севат" повідомило Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області про те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ПП "Севат" з 10.01.2014на підставі заяви ОСОБА_1 та наказу про звільнення. Також в зазначеному листі було вказано про те, що нове місце роботи не відоме.
05.09.2014 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 39521175 якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11928/12/2670 виданого 15.11.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва
В зазначеній постанові вказано наступне: "Боржник з ПП "Севат" звільнився. Згідно виконавчого листа боржник проживає за адресою: АДРЕСА_2
Ураховуючи викладене, керуючись п.10 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження",".
Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 39521175 від 05.ю09.2014 звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.
Згідно з частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Пунктом 10 частини першої статті 49 зазначеного Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Частиною третьою статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника, за вибором стягувача, при цьому якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження, зокрема, про зміну місця роботи боржника, якщо місця проживання та перебування не відноситься до території на яку поширюється компетенція державного виконавця, він виносить постанову про закінчення виконавчого провадження та направляє виконавчий документ за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
З наявних в матеріалах справи документів встановлено та не заперечується позивачем, що місцезнаходженням боржника за виконавчим провадженням № 3951175 є: 03110, АДРЕСА_1.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 27.08.2014 виконавче провадження було закінчено та виконавчий лист № 2а-11928/12/2670 виданий 15.11.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва було передано до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області у зв'язку з надходженням від стягувача щодо направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника - ПП "Севат", яке знаходиться за адресою: м. Київська обл., с. Петропалівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19.
Листом № 2 від 20.01.2014 Приватне підприємство "Севат" повідомило відповідачу про те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ПП "Севат" з 10.01.2014 на підставі заяви ОСОБА_1 та наказу про звільнення, а нове місце роботи не відоме.
Таким чином, виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2а-11928/12/2670 виданого 15.11.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва підлягали провадженню відповідачем з огляду на те, що місцем роботи боржника було ПП "Севат", яке знаходиться за адресою: м. Київська обл., с. Петропалівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19 та листом № 2 від 20.01.2014 Приватне підприємство "Севат" повідомило відповідача про те, що боржник з 10.01.2014 не перебуває з ним в трудових відносинах, при цьому місцезнаходженням боржника за виконавчим провадженням №3951175 є: 03110, АДРЕСА_1.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем було отримано документальне підтвердження про зміну місця роботи боржника, у той час, як місця проживання та перебування боржника за виконавчим провадженням №3951175 не відноситься до території на яку поширюється компетенція державного виконавця, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правовы підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та видання постанови ВП № 39521175 від 05.09.2014.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов