ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2014 року № 2а-16555/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 №0002151740.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010 та №0002161740 від 03.06.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2011 позов задоволено частково визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3908865 грн. та в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог щодо скасування рішення №0002161740 від 03.06.2010 у сумі 1 164 140 грн. та в зазначеній частині постановлено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги та скасовано рішення №0002161740 від 03.06.2010 у сумі 1 164 140 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі скасовано в частині позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 03.06.2010 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було незаконно проведено документальну невиїзну перевірку та висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу свідчить про незаконне винесення податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010 яке, на думку позивача, підлягають скасуванню.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі чинного законодавства. У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Суд, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні позивача, представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за результатами чого складено акт від 13.04.2010 №1340/17-2530114567 про результати документальної невиїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 20.06.2007 по 31.12.2009.
Актом перевірки встановлено, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі дитячим одягом на спрощеній системі оподаткування. Реєстратор розрахункових операцій, книга обліку розрахункових операцій та книга обліку доходів і витрат в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не зареєстровані. Згідно із звітами СПД - платника єдиного податку сума виторгу за 2007 рік (вх. №64525 від 08.01.2008) склала 220000,00 грн., за 2008 рік (вх. 182167 від 08.01.2009) - 334741,00 грн. та за 2009 рік (вх. №303517 від 20.01.2010) - 385400,00 грн.
СПД - фізичною особою ОСОБА_1 з 20.06.2007 по 31.12.2009 проведено розрахункові операції на загальну суму 940141,00грн. без застосування РРО. Крім того, в акті перевірки зазначено, що на місці здійснення підприємницької діяльності (магазин "Дитячий пасаж") в реалізації знаходився не облікований товар на загальну суму 582070,00 грн.
Згідно з поясненнями СПД - фізичної особи ОСОБА_1 від 08.06.2010 розрахунки проводилися в готівковій формі, книга ф.10 була подана на реєстрацію до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 11.05.2008 та отримана підприємцем 08.06.2010, з 17 травня 2008 року по дату перевірки торгівельна виручка обліковувалась у власному робочому журналі підприємця.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 №0002151740, яким на підставі п. 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та згідно з п. 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4700705 грн. та №0002161740, яким на підставі п. 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та згідно з статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1164140грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 №0002151740 та №0002161740 позивачем подано скарги до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатом розгляду якої скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.
Також, не погоджуючись з прийнятими рішеннями та рішенням ДПА у м. Києві від 09.08.2010 №745/Б/25-214 позивачем подано скарги до Державної податкової адміністрації України. За результатом розгляду скарги ДПА України прийнято рішення від 19.10.2010 №7000/Б/25-0315, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішенням ДПА у м. Києві від 09.08.2010 №745/Б/25-214 за результатом розгляду первинної скарги без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 у справах №К/9991/12955/12, №К/9991/15179/12 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-16555/10/2670 скасовано в частині позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 підлягає розгляду позовна вимога щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 03.06.2010.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
При направлені даної справи на новий розгляд Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 06.08.2014 вказав на необхідності під час нового розгляду перевірити правильність обчисленої відповідачем суми штрафу та встановити вартість товарів, реалізованих позивачем у звітному періоді.
З метою перевірки та з'ясування вказаної обставини, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 запропоновано позивачу надати пояснення щодо вартості товарів реалізація яких з порушенням чинного законодавства була встановлена відповідачем з доданими до них документами на підтвердження викладених обставин та зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення з доданими до них розрахунками щодо правильності обчислення суми штрафу визначеного в рішенні №0002151740 від 03.06.2010, визначення вартості товару, у зв'язку встановленням факту реалізації якого з порушенням вимог чинного законодавства було винесено зазначене рішення.
Відповідачем, під час нового розгляду справи жодних додаткових письмових доказів щодо правильності обчислення суми штрафу надано не було.
Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів щодо обставин на необхідності з'ясування яких було наголошено Вищим адміністративним судом України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було вірно визначено суму штрафу у рішенні №0002151740 від 03.06.2010.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2011 позов було задоволено частково з посиланням на порушення податковим органом строку застосування санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010 та в цій частині направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України не зазначав, що вказаний висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, є не вірним, а наголосив на необхідності перевірки правильності обчисленої відповідачем суми штрафу та встановленні вартості товарів, реалізованих позивачем з порушенням законодавчих вимог.
Таким чином, суд вважає, що Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення податковим органом строку застосування санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України та вважає за недоцільне повторно надавати оцінку вказаному факту.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 було зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення з доданими до них розрахунками щодо правильності обчислення суми штрафу визначеного в рішенні №0002151740 від 03.06.2010, визначення вартості товару, у зв'язку встановленням факту реалізації якого з порушенням вимог чинного законодавства було винесено зазначене рішення, але відповідачем під час нового розгляду справи не було надано жодних додаткових письмових доказів та пояснень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002151740 від 03.06.2010.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов