Справа № 2а-323/10/1770
20 листопада 2014 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є., за участю секретаря судового засідання Гладкий Р.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не прибула,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ФО ОСОБА_1) звернулася з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання незаконними та нечинними податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог позивач просила суд:
- виключити з п.1.4 (ч.2) акту перевірки від 29.12.2009 відомості як такі, що не відповідають дійсності;
- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1349,00грн. (867,00грн. - за основним платежем, 482,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 15.01.2010 №0002821740/0 про визначення податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 179,00грн. (99,00грн. - за основним платежем, 170,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення постановлені з порушенням чинного законодавства.
Зокрема, визначення СПД ФО ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2010 №000281174/0 податкових зобов'язань з податку на додану вартість суперечить чинному законодавству, оскільки аналіз вимог п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон№168/97-ВР) вказує на те, що визнавати умовний продаж товарних залишків або основних фондів, які перебували в обліку на день анулювання реєстрації, зобов'язаний лише той платник податку, анулювання реєстрації якого платником податку на додану вартість здійснюється за його ж ініціативою.
У даному випадку має місце ситуація, коли анулювання реєстрації СПД ФО ОСОБА_1 платником податку на додану вартість було здійснено під тиском відповідача, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 №1118. Після цього, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №45 реєстрація СПД ФО ОСОБА_1 була відновлена. Залишки товару на суму 5204,33грн., які перебували на обліку позивача станом на 16.01.2009, були реалізовані з відповідним нарахуванням та сплатою податку на додану вартість у визначених законом розмірах.
Таким чином, у разі виконання вимог відповідача - сплати податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, матиме місце сплата податку на додану вартість у подвійному розмірі, що суперечить чинному законодавству. Крім того, податковий орган зробив помилку у нарахуванні суми штрафних санкцій.
Податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0002821740/0 про визначення податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є незаконним з тих підстав, що аналіз ст.ст.1, 2, 3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.1999 №587-XIY (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №587-XIY) вказує на те, що поняття «виручка» та «відвантаження» не є тотожними. Об'єктом оподаткування є виручка, а податковим органом нараховано збір із суми відвантаження товару.
Крім того, при поданні звіту СПД ФО ОСОБА_1 було допущено механічну помилку, а саме: разом і з пивом (яке обкладається збором на розвиток виноградарства) було пораховано і воду, оскільки ці товари виписані за одною накладною.
Згідно з виписками банку, на рахунок позивача у червні 2009 року надійшли кошти в сумі 98904,39грн. (проплачено саме за пиво), а тому в силу вимог ст.3 Закону №587-XIY, збір на розвиток виноградарства складає 989,00грн. Фактично позивачем сплачено збір в сумі 1088,00грн.
Тобто, жодного заниження податкових зобов'язань за червень 2009 року СПД ФО ОСОБА_1 допущено не було.
Відповідачем позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Зокрема, податковий орган зазначає, що під час проведення документальної планової перевірки виявлено порушення СПД ФО ОСОБА_1 п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, а саме: станом на 16.01.2009 (день анулювання реєстрації платника ПДВ) не відображено в деклараціях з податку на додану вартість залишків товарних запасів і основних фондів, які були включені до податкового кредиту на підставі податкових накладних упродовж вересня - грудня 2008 року на загальну суму 5204,32грн.
Крім того, СПД ФО ОСОБА_1, в порушення ст. ст.1, 2 Закону №587-XIY не доплачено у бюджет за червень 2009 року 9,00грн. збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. При цьому, виручка позивача від реалізації пива за вказаний період становила 109747,49грн., відповідно сума збору повинна становити 1097,00грн. Фактично позивачем задекларовано 108847,00грн., відповідно збору сплачено 1088,00грн. Тобто, має місце недоплата.
Оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та скасуванню не підлягають.
У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, суд розглянув справу без участі сторін, на основі наявних матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося в силу вимог ч.1 ст.41 КАС України.
У зв'язку з реорганізацією податкового органу, суд в ході розгляду справи відповідно до ст.55 КАС України, допустив заміну первинного відповідача, Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником - Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Дубенським міськвиконкомом згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію від 09.08.2002 серії ВОО №918647, номер запису про державну реєстрацію 26050170000002798; на податковому обліку в податковому органі перебуває з 12.08.2002.
СПД ФО ОСОБА_1 видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.06.2008 №100124689 відповідно до реєстраційної заяви платника від 25.06.2008 №5601. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_1.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 20.12.2008 №1118 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000р. №507» і відповідно до поданої заяви від 15.01.2009 №265/К реєстрацію СПД ФО ОСОБА_1 платником податку на додану вартість анульовано 16.01.2009.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 28.01.2009 №45 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008р. N1118» і відповідно до поданої заяви від 06.02.2009 №1097/К СПД ФО ОСОБА_1 було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.02.2009 №100195638. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_1.
З 11.12.2009 по 24.12.2009 Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 29.12.2009 №238/17-38/НОМЕР_1.
У вказаному акті зафіксовано порушення, зокрема:
- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) - встановлено заниження податкового зобов'язання в сього в сумі 924,00грн. (у тому числі: за вересень 2008 року - 97,00грн., за січень 2009 року - в сумі 867,00грн.) та завищення податкового зобов'язання за жовтень 2008 року в сумі 97,00грн.;
- ст.1, ст.2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.1999 №587-XIY, в результаті чого донараховано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 9,00грн. за червень 2009 року.
Згідно з актом відмови від підпису акту документальної перевірки від 29.12.2009 №26/17-38/НОМЕР_1, довірена особа СПД ФО ОСОБА_1 від підписання акту документальної перевірки від 29.12.2009 №238/17-38/НОМЕР_1 відмовилася.
На підставі акта перевірки від 29.12.2009 №26/17-38/НОМЕР_1 Дубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1349,00грн. (867,00грн. - за основним платежем, 482,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 15.01.2010 №0002821740/0 про визначення податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 179,00грн. (99,00грн. - за основним платежем, 170,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0, суд зазначає таке.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про те, що СПД ФО ОСОБА_1 станом на 16.01.2009 (день анулювання реєстрації платника ПДВ), в порушення вимог п.9.8 ст.9 Закону 168/97-ВР не відображено в деклараціях з податку на додану вартість залишків товарних запасів і основних фондів, які були включені до податкового кредиту на підставі податкових накладних упродовж вересня - грудня 2008 року на загальну суму 5204,32грн.
Відповідно до абз.19 п.9.8 ст.9 Закону N168/97-ВР, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Отже, Законом №168/97-ВР було встановлено дві обов'язкові умови, за яких платник податку зобов'язаний у разі анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість визнавати умовний продаж:
1) наявність на момент анулювання реєстрації платником податку на додану вартість в обліку товарних залишків та основних фондів;
2) включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при придбанні вказаних товарів та основних фондів.
Існування жодної з цих умов податковим органом не доведено.
Так, акт перевірки від 29.12.2009 №238/17-38/НОМЕР_1 (стор.12-13) містить таблицю з переліком залишків нереалізованих СПД ФО ОСОБА_1 товарних запасів (які були включені до податкового кредиту на підставі податкових накладних упродовж вересня 2008 року - грудня 2008 року) на загальну суму 5204,32грн. У вказаній таблиці зафіксовано назву товару, кількість (об'єм, обсяг) нереалізованих товарів, ціна придбання з ПДВ та суму залишку нереалізованих товарів. Проте, будь-яких інших відомостей (щодо відповідних податкових накладних, інших документів первинного бухгалтерського обліку, що фіксують факт придбання товару та наступного продажу, книги обліку доходів доходів і витрат) у акті перевірки не зафіксовано.
Крім того, згідно з абз.18 п.9.8 ст.9 Закону N168/97-ВР при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Як зазначалося судом вище, реєстрацію СПД ФО ОСОБА_1 платником податку на додану вартість було анульовано 16.01.2009.
Отже, з урахуванням вимог ст.9 Закону N168/97-ВР, останній податковий період при анулюванні реєстрації платником податку на додану вартість позивача закінчується 16.01.2009.
У акті перевірки від 29.12.2009 №238/17-38/НОМЕР_1 зроблено висновок про невизнання позивачем умовного продажу товарних залишків, придбаних за податковими накладними упродовж вересня 2008 року - грудня 2008 року, проте жодним чином не досліджено факти реалізації цих товарів, зокрема і у період з 1 по 16 січня 2009 року.
Згідно з п.1.3 розд.І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (чинному на момент проведення перевірки) (далі - Порядок №327), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Пунктом 2.3.2 розд.ІІ Порядку №327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
У порушення Порядку №327, в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, регістри бухгалтерського обліку тощо СПД ФО ОСОБА_1, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, які б засвідчували наявність порушень позивачем податкового законодавства, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 867,00грн.
Крім того, як встановлено судом, реєстрацію СПД ФО ОСОБА_1 платником податку на додану вартість було анульовано 16.01.2009, а вже 10.02.2009 позивач знову була зареєстрована як платник вказаного податку за тим же індивідуальним податковим номером платника податку на додану вартість - НОМЕР_1.
З долучених позивачем до матеріалів справи видаткових та податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та за лютий 2009 року вбачається реалізація нею перехованих у акті перевірки як залишок товарів та сплата з таких операцій з продажу податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Згідно з висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області від 07.02.2011 №51, рукописний текст та підписи на бланках заяв від 15.01.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та від 10.02.2009 про отримання свідоцтва платника податку на додану вартість виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Враховуючи зазначений висновок, притягнення позивача оспорюваним податковим повідомлення-рішенням від 15.01.2010 №000281174/0 до податкової відповідальності суперечить принципу індивідуалізації відповідальності та порушує права позивача.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів у підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1349,00грн. (867,00грн. - за основним платежем, 482,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
За таких обставин, вимоги позивача в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому суд, враховуючи вимоги ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне задоволити позовну вимогу шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №000281174/0.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0002821740/0, суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0002821740/0 про визначення податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства стали висновки податкового органу про те, що СПД ФО ОСОБА_1, в порушення ст.1,2 Закону №587-ХIY, за червень 2008 року не доплачено 9,00грн. збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідно до ст.1 Закону №587-ХIY, платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.
В силу вимог ст.2 Закону №587-ХIY, об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.
Статтею 3 Закону №587-ХIY передбачено, що ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону.
Згідно зі звітом про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень 2009 року (р.№9000321650 від 13.07.2009), валовий дохід (обсяг виручки) СПД ФО ОСОБА_1 у вказаному періоді становив 108847,00грн. Під час проведення перевірки встановлено, що фактична виручка позивача від реалізації пива за червень 2009 року становить 109747,49грн., а тому сума збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства - 1097,00грн.
Оспорюючи податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0002821740/0, позивач вказує на те, що допустила механічну помилку у звіті, а саме: разом і з пивом (яке обкладається збором на розвиток виноградарства) було пораховано і воду, оскільки ці товари виписані за одною накладною.
Проте, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Оскільки наданим правом позивач не скористалася, посилання на допущені помилки суд відхиляє як безпідставні.
Крім того, позивач вказує на те, що фактична виручка за червень 2009 року від реалізації пива складає 98904,39грн., посилаючись на долучені до матеріалів справи банківські виписки. Вказані обставини не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки з обумовлених виписок з банківських рахунків СПД ФО ОСОБА_1 не вбачається надходження коштів саме від реалізації пива.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що позивачем всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України, не доведено обставин в обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0002821740/0, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
З приводу позовної вимоги щодо виключення з п.1.4 (ч.2) акту перевірки від 29.12.2009 відомостей як таких, що не відповідають дійсності, суд зазначає, що в силу вимог Порядку №327 та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання; є підставою для складання та надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення.
Отже, акт документальної перевірки не породжує певних правових наслідків для платника податків та не тягне за собою санкцій у разі його невиконання, в зв'язку з чим права позивача не порушуються.
Тобто, такий акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України.
Крім того, з аналізу процесуальних норм КАС України випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відтак, дії чи рішення суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
У даному випадку вплив на стан прав та обов'язків позивача має не акт документальної перевірки та зафіксовані в ньому відомості й висновки, а складені на його підставі податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, звернувшись з позовною вимогою про виключення з п.1.4 (ч.2) акту перевірки від 29.12.2009 відомостей як таких, що не відповідають дійсності, не правильно обрала спосіб захисту порушеного права.
За таких обставин, в задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_1 в частині виключення з акту перевірку відомостей, як таких, що не відповідають дійсності, суд відмовляє.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу вимог ч.3 ст.87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, подаючи даний адміністративний позов до суду, сплатила судовий збір в сумі 3,40грн.
Крім того, ухвалою суду про призначення почеркознавчої експертизи позивача було зобов'язано здійснити оплату експертизи, вартість якої згідно виставленого рахунку становить 825,60грн. Оплату рахунку позивачем проведено не було.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 96,72грн. Відповідно до статті 84 КАС України із Державного бюджету України на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області слід присудити витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 728,88грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 №000281174/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1349,00грн. (867,00грн. - за основним платежем, 482,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області (код 25574883) витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 96,72 грн.( дев'яносто шість гривень сімдесят дві коп.)
Присудити на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області (код 25574883) із Державного бюджету України витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 728,88грн. (сімсот двадцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.