"17" грудня 2014 р.Справа № 916/3996/14
За позовом: Комунального підприємства „Узберіжжя”;
До відповідача: Військової частини № НОМЕР_1
про зобов'язання вчинити певні дії
Головуючий - Оборотова О.Ю.
Судді - Цісельський О.В.
Лічман Л.В.
За участю представників:
Від позивача: - не з'явився;
Від відповідача: Кондрат А.В. довіреність від 03.06.2014р.;
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство „Узберіжжя” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Військової частини № НОМЕР_1 про зобов'язання Військову частину № НОМЕР_1 укласти договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою на кіоски розташованих на території Комунального підприємства „Узбережжя”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2014р. порушено провадження у справі №916/3996/14.
15.10.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. призначено справу №916/3996/14 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Розпорядженням керівника апарату суду Вінцевською О.О. від 19.11.2014р. та відповідно до рішення зборів суддів господарського суду Одеської області ( протокол № 17-8/24 від 17.04.2014р.) було призначено автоматичний розподіл справи та визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Цісельський О.В., Лічман Л.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2014р. прийнято справу №916/3996/14 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Цісельський О.В., Лічман Л.В.
У судовому засіданні 17.12.2014р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
Комунальне підприємство „Узбережжя” діє на підставі Статуту, який затверджено рішенням Одеської міської ради №5333-V від 22.01.2010 року, а також на підставі Закону України „Про місцеве самоврядування а Україні” №280/97-ВР від 21.05.1997 року та Положення про департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради №3287-VI від 16.04.2013 року.
Комунальне підприємство „Узбережжя”, є органом місцевого самоврядування та підпорядковане Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради.
Комунальне підприємство „Узбережжя” не одноразово зверталось до керівництва Військової частини №1489 з заявою про укладення договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою на кіоски розташовані на території Комунального підприємства „узбережжя”.
30.05.2012 року Комунальним підприємством „Узбережжя” був відправлений лист за №336/VІІ Військовій частині №1489 в якому Комунальне підприємство „Узбережжя” просить укласти договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою на кіоски розташовані на території Комунального підприємства „Узбережжя”.
10.06.2014р. відповідачем на адресу позивача направлена відповідь за № 251, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про те, що з даним проектом договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою на кіоски розташовані на території Комунального підприємства „Узбережжя” доцільно буде звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки Військова частина НОМЕР_1 , є військовою частиною Державної прикордонної служби України яке фінансується за рахунок державного бюджету і відповідно всі витрати проводяться тільки Адміністрацією Державної Прикордонної служби України
25.06.2014р. за №458 відповідач отримав лист відповідь, однак без підпису, відповідач зазначає, що даний лист не розглянутий, як невідповідний діючому законодавству.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” №2807-ІV від 06.09.2005 року. Рішенням Одеської міської ради №1631- VІ від 23.12.2011року було затверджено зразок договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №64 від 16.02.2012року п.1 встановлено розмір пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально - культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно - роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, що обслуговуються комунальними підприємствами а також розташовано на території Комунального підприємства „Узбережжя”, п.2 зобов'язати Комунальне підприємство „Узбережжя” та власників (орендарів) будівель та споруд соціально - культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно - роздрібної торговельної мережі, що здійснюють свою підприємницьку діяльність на об'єктах благоустрою, суворо дотримуватися Порядку визначення пайової участі.
Згідно акту Державної фінансової інспекції в Одеській області №810-16/19 від 19.11.2013 року про результати ревізії фінансово - господарської діяльності комунального підприємства „Узбережжя” за період з 01.01.2010 року по 31.08.2013 року встановлено, що з підприємством Військова частина №1489 договір про сплату пайової участі не укладались.
Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом до відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначається в статті 16 ЦК України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про державну прикордонну службу України”, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення яке будується на засадах централізованого керівництва, тобто на підпорядкованості зверху до низу згідно організаційної структурою.
Відповідно до ст.7 Закону ДПСУ є Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Військова частина НОМЕР_1 , є військовою частиною Державної прикордонної служби України яке фінансується за рахунок державного бюджету і відповідно всі витрати проводяться тільки Адміністрацією Державної Прикордонної служби України, за цільовим призначенням на потреби та забезпечення військових частин, та їх матеріально-технічної бази, отже розпорядником коштів є Адміністрація ДПСУ.
Згідно ст.1 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” від 21 вересня 1999року № 1076 XIV (надалі - Закон), „Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні х бойової та мобілізаційної готовності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом”.
Статей 8. Закону „Порядок обліку та використання коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України” визначено, що „кошти, держані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони країни”.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 не є прямими розпорядниками державних коштів, та не має право розпоряджатись на свій розсуд без згоди Адміністрації ДПСУ .
Відповідно ст. 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, суд вважає, що у задоволені позовних вимог Комунального підприємства „Узберіжжя” слід відмовити, оскільки позивачем не доведено колегії суддів порушення відповідачем права та охоронюваних законом інтересів позивача.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 50, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову -відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2014р.
Головуючий - О.Ю. Оборотова
Суддя О.В. Цісельський
Суддя Л.В. Лічман
.
Повне рішення складено 19 грудня 2014 р.