Справа № 2-а-6893/11/0206
Головуючий у 1-й інстанції: Клапоущак С.Ю.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
11 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сапальова Т.В.
судді: Боровицький О. А. Граб Л.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Вінницької області на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Вінницької області про стягнення заборгованості,
у вересні 2011 року позивач звернулась до Замостянського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Вінницької області про зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визначається згідно із Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, починаючи з дати, що на шість місяців передує даті звернення позивача до адміністративного суду до припинення виплати, з урахуванням виплачених сум та зміни прожиткового мінімуму.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2011 року позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі у відповідності до п. 10 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 14 березня 2011 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну, припинення спірних правовідносин, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2011 року як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, до моменту виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач працювала на посаді заступника начальника відділу по роботі з кадрами та з питань державної служби Вінницького обласного центру зайнятості, що підтверджується копією витягу з наказу № 377-к від 10.09.2010 року про надання такої відпустки (а.с. 8), та має дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7). Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с. 4).
Департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Вінницької області позивачу призначена щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з урахуванням наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Водночас частиною третьою статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі -Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не приймався.
За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.
Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінет Міністрів України не визначав.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 року по адміністративні справі №21-410а12.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення спору стосовно виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, якою в даному випадку є позивач, повинні застосовуватися норми спеціального закону, тобто Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Крім того, відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 6 червня 1996 року допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.
Підпунктом «а» підпункту 5 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вказана норма з 1 січня 2008 року була виключена, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі зміни визнано неконституційними, а відтак вони втратили чинність з дня його ухвалення.
Тому з 22 травня 2008 року відповідно до пункту 10 частини першої статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягала виплаті у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.
Таким чином, позивач має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі згідно з вимогами, визначеними статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та пункту 10 частини першої статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими з огляду на обставини справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2011 року без змін.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 26 жовтня 2011 року, -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А.
Граб Л.С.