м. Миколаїв
24 жовтня 2014 року Справа № 814/2981/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Сало П.І., довіреність № 1 від 01.08.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області (вул. Кірова, 5/2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)
про: стягнення коштів в сумі 1 886,92 грн.,
Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (далі - позивач, УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області (далі - відповідач, Фонд) витрат з виплати пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 1 886,92 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у період з липня 2013 року по серпень 2014 року ОСОБА_2 виплачено пенсію по втраті годувальника у сумі 1 886,92 грн., однак, не зважаючи на те, що на Фонд покладено обов'язок відшкодування витрат на виплату такого виду пенсій, відповідач неправомірно відмовився від відшкодування.
Відповідач позовні вимоги не визнав, в письмових запереченнях зазначив, що позивачем перевищено його повноваження, оскільки стягнення коштів вирішується на централізованому рівні. Крім того, ОСОБА_2 не перебуває у Фонді на обліку та не звертався до Фонду для призначення йому страхових внесків. Всі пенсії потерпілий повинен отримувати від Пенсійного Фонду на підставі тих документів, що є у його пенсійній справі (арк. спр. 74 - 79).
Представник позивача завив клопотання про розгляд справи без його участі (арк. спр. 72).
Заслухавши представника відповідача, дослідивши всі матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 Пенсійним фондом України в Миколаївській області була призначена пенсія, у зв'язку з втратою годувальника (арк. спр. 7).
З матеріалів справи вбачається, що у період з липня 2013 року по серпень 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області проводило з Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області щомісячні звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щ обули оформлені відповідними актами (арк. спр. 24 - 66).
За наслідками зазначених звірок за період з липня 2013 року по серпень 2014 року відповідачем не прийнято до заліку сума на виплату пенсії ОСОБА_2, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, скільки акт Н-1 не відповідає встановленій формі, на загальну суму 1 886,92 грн.
Отже, відповідач відмовляється відшкодовувати виплачені суми пенсії за ОСОБА_2, у зв'язку з невідповідністю акту про нещасний випадок форми Н-1 вимогам Положення про розслідування нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (ст. 4 Основ).
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач не заперечує обов'язку органів Фонду страхування відшкодовувати витрати на виплату пенсії, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, але зазначає, що в даному випадку, такого обов'язку не існує, оскільки ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про призначення страхових виплат та акт за формою Н-1, в тому числі, на підставі якого здійснюється відшкодування, не відповідає вимогам законодавства, який затверджений Постановою Президіуму ВЦСПС від 20.05.1966 року «Положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві».
Суд вважає, що невідповідність акту про нещасний випадок форми Н-1 діючому законодавству не є предметом розгляду в даній справі та в судовому порядку він не оскаржувався.
Відповідачем не було надано доказів визнання вказаного акту недійсним чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення вказаної пенсії.
За змістом ст. 6 Основ, ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплено п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якої у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищевказану пенсію; сума витрат Пенсійного фонду України з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, : Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень ст.ст. 1, 4, 25, 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ст.ст. 21, 24 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зобов'язано відшкодовувати витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області по виплаті пенсії у зв'язку із втратою годувальника, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Згідно п. 3 ч. 2 вказаного Закону такими непрацездатними особами є інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є інвалідом (в зв'язку із чим йому нараховувалась пенсія - арк. спр. 8), а його батько помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (арк. спр. 11).
Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства, позивачем правомірно виплачувалась пенсія, у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ 25937430) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37945221) витати на виплату та доставку ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальнка, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 01.07.2013 року по 31.08.2014 року на загальну суму 1 886,92 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень 92 копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих
Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України
та підписана суддею 29 жовтня 2014 року.