16 грудня 2014 року Справа № 136849/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,
з участю секретаря Щерби С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними дій посадової особи державного органу,-
ОСОБА_1 28.04.2011року звернулася до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Ужгород Головного державного податкового ревізора - інспектора Бучок Т.І про визнання протиправними дій посадової особи державного органу.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2011 року позивач одержала копію протоколу № 317/23-1-215060 про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 163-1 КУпАІІ. В якості підстави для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 451993 грн. Протокол складено за наслідками розгляду матеріалів виїзної планової перевірки ПП «Технократ» органом ДПІ м. Ужгорода, відображених у акті № 317/23-1/10/32511159 від 15.03.2011 року складеним та виготовленим відповідачем. Разом з тим, позивач з вищенаведеного постановою не погоджується, а тому просила суд визнати дії посадової особи державного органу протиправними, а протокол визнати нечинним.
В судовому засіданні позивачка відмовилась від позову в частині визнання нечинним, з моменту складення, протоколу про адміністративне правопорушення від 15 березня 2011 року № 317/23-1 -215060, оскільки справа № 3-3486/11 про адміністративне правопорушення розглянута, підстав для настання адміністративної відповідальності судом не встановлено, а провадження по даній справі закрито, а позовну заяву в частині визнання дій посадової особи ДПІ Бучок Т.І протиправними підтримала та просила задовільнити.
Оскаржуваною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними дій посадової особи державного органу - задоволено. Визнано протиправними дії головного державного податкового ревізора - інспектора Бучок Т.І по включенню в акт перевірки відомостей про порушення порядку ведення податкового обліку, та висновків про заниження податку на прибуток в загальній сумі 451 993 грн. 00 коп.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їх посадових або службових осіб. Написання акту перевірки та фіксування в ньому висновків стосовно виявлених перевіркою порушень жодним чином не порушило права та інтереси позивача або третьої особи - ПП «Технократ», не спричинили для них жодних негативних наслідків та акт перевірки не спричинив за собою виникнення жодних обов'язків у позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку затверджених наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 396/3689 від 21 червня 1999 р. П(С)БО-9 «Запаси», запаси - це активи, які: - утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва; - утримуються для споживання під час виробництва продукції, надання послуг.
Вимога про відображення в податковому обліку товарно-матеріальних цінностей переданих у виробництво не передбачена п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Такі відображення регламентовані положеннями п.7.10 ст.7 цього ж закону, де визначено, що запаси, які перебувають у незавершеному виробництві за довгостроковими угодами не підлягають відображенню у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів. Доходи і витрати понесені виконавцем таких довгострокових угод на протязі звітного періоду включаються по результатам визначеним п.7.10.5 та 7.10.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
За таких обставин, суд констатує відсутність правових підстав для висновку службової особи ДПІ в м. Ужгороді Бучок Т.І про порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оскільки відсутній факт порушення, а податки з доходів підприємства сплачені в повному обсязі, після виконання довгострокової угоди, що й відображено в акті документальної перевірки. Висновок відповідача про виключення з валових витрат підприємства, на якому ведення бухгалтерського обліку покладено па позивача, суд не може покласти в основу рішення, так як такий не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. Факт посилання на висновок юридичного відділу ДПІ у м. Ужгороді, згідно якого надається правова оцінка належності та допустимості доказів господарської діяльності підприємства не спростовує відомостей про фактичні розрахунки з СПД ФОН ОСОБА_3 та виплату останньому грошових коштів за виконану роботу. Ґрунтуючись на даному висновку відповідач на власний розсуд спростувала відомості, зазначені у первинних документах, па підставі яких позивач, як уповноважена особа ПП «Технократ» включила фактично сплачені кошти у валові витрати. Висновок юридичного відділу, на підставі якого відповідачем виключено з валових витрат зазначені суми, орган ДПІ в судове засідання не надав.
Разом з тим, згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначено вичерпний перелік повноважень підрозділів ДПС у містах без районного поділу. Право надавати юридичну оцінку документам у їх сукупності щодо належності та допустимості доказування певних фактів Конституцією України віднесено до компетенції судової влади. Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Таким чином, дії відповідача по виключенню з валових витрат підприємства фактично сплачених коштів, за наявності повного їх документального обґрунтування є порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Судом встановлено, що порушення відповідачем спеціального законодавства щодо термінів оформлення результатів проведення перевірки, що за своїм змістом є неправомірною дією відповідача . призвело до порушення прав позивача. Вимогами ст. 86.3 Податкового кодексу України передбачено надання акту (довідки) документальної виїзної перевірки, який підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Однак , як вбачається з матеріалів справи акт документальної виїзної перевірки було надано на вимогу третьої особи на боці позивача на 14-й день після спливу терміну визначеного законом.
Виходячи з наведених підстав висновки головного державного податкового ревізора - інспектора Бучок Т.І. про наявність порушень податкового законодавства з боку головного бухгалтера ПП «Технократ», що привело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 451993 грн. не ґрунтуються на вимогах закону .
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.
В судовому засіданні встановлено, що 15 березня 2011 року позивач одержала копію протоколу № 317/23-1-215060 про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 163-1 КУпАП. В якості підстави для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 451993 грн. Протокол складено за наслідками розгляду матеріалів виїзної планової перевірки ПП «Технократ» органом ДПІ м. Ужгорода, відображених у акті № 317/23-1/10/32511159 від 15.03.2011 року складеним та виготовленим відповідачем. Так зокрема матеріалами справи встановлено, що в період з 26 січня року по 22 лютого 2011 року ДПІ в м. Ужгороді в особі головного державного податкового ревізора-інспектора Бучок Т.І. провела перевірку ПП «Технократ». В акті документальної перевірки зазначено порушення позивачем п.5.9 ст.5. Закону України від 22.04.1997 р.№ 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який регламентує питання повноти відображення в декларації про прибуток підприємства приросту (убутку ) балансової вартості товарів.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їх посадових або службових осіб. Написання акту перевірки та фіксування в ньому висновків стосовно виявлених перевіркою порушень жодним чином не порушило права та інтереси позивача або третьої особи - ПП«Технократ», не спричинили для них жодних негативних наслідків та акт перевірки не спричинив за собою виникнення жодних обов'язків у позивача.
Такі обов'язки в ПП «Технократ» виникли виключно після прийняття податкових повідомлень-рішень, які ним наданий час оскаржуються в адміністративному порядку.
Відповідно до ч. 3ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Незаконними визнаються дії, що суперечать вимогам законодавчих та нормативних актів та виходять за межі компетенції органу або особи, що їх здійснює.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст..20 Податкового Кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків.
Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 3 Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби
Відповідно до п.6.1. Порядку висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, вапняного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, етапі законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Отже, головним державним податковим ревізором-інспектором Бучок Т.І. під час перевірки дотримано норми Податкового Кодексу та наказу ДПА України, тому безпідставним є вимоги про визнання дій неправомірними. Акт перевірки надається на розгляд керівництву інспекції і саме керівник приймає рішення про визначення зобов'язань платнику податків. Керівник може визнати, що викладених в акті фактів недостатньо для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасуванн постанови суду першої інстанції.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2011 року у справі № 2а-2394/11 - скасувати та прийняти нову, якою в позові ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський