16 грудня 2014 р. Справа № 8688/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.,
при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час роботи, -
ОСОБА_1 22.07.2014 року звернувся з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області про скасування наказу від 27.06.2014 року № 40-0/С, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення заробітної плати за час роботи, коли заробітна плата не нараховувалась у зв'язку із складанням актів про відсутність на роботі без поважних причин.
Позов обґрунтовано наступним. Наказом відповідача від 27.06.2014 року № 40-0/С позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибоохорони за прогул - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 23 червня 2014 року і систематичні прогули - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року, 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року, що встановлено актом про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року № 5.
Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним оскільки він не відповідає фактичним обставинам і винесений всупереч чинному законодавству України. Так, висновки викладені в акті про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року№5 щодо відсутності позивача на роботі більше трьох годин протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року ґрунтуються на інформації наданій компанією «Київстар» про місцезнаходження мобільного телефону позивача, однак ця інформація не може бути доказом місця перебування останнього, оскільки цим телефоном користуються і інші члени сім'ї позивача. Окрім того, телефонний номер є приватною власністю позивача, а тому вказана інформація отримана всупереч вимогам законодавства.
23.06.2014 року позивач перебував в Шацькому районному суді, де разом з головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибоохорони ОСОБА_2 ознайомлювались з матеріалами справ про адміністративні правопорушення, що були надісланні управлінням Волиньрибоохорони та розглянуті судом у першому півріччі 2014 року, що підтверджується довідкою Шацького районного суду Волинської області від 04.07.2014 року № 1971/03-13/14. Відтак, відсутність позивача на робочому місці не може бути розцінена як прогул, оскільки він перебував на роботі. Окрім того, позивач вказує на те, що на проведення службової перевірки має бути виданий наказ про її проведення, однак на час проведення перевірки такий наказ не був наданий позивачу. Усі акти про відсутність на робочому місці складені 27.06.2014 року в один день і не за місцем вчинення правопорушення, а за висновками акта про службове розслідування. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час роботи - задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області № 40-О/С від 27.06.2014 року "Про звільнення головного державного інспектора ОСОБА_1" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибохорони за систематичні прогули - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів - 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року, а також в частині перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за дні 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року. Зобов'язано Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за дні 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року та здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 враховуючі вказані дні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ протиправним оскільки він не відповідає фактичним обставинам і винесений всупереч чинному законодавству України. Так, висновки викладені в акті про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року №5 щодо відсутності позивача на роботі більше трьох годин протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року ґрунтуються на інформації наданій компанією "Київстар" про місцезнаходження мобільного телефону позивача, однак ця інформація не може бути доказом місця перебування останнього, оскільки цим телефоном користуються і інші члени сім'ї позивача. Окрім того, телефонний номер є приватною власністю позивача, а тому вказана інформація отримана всупереч вимогам законодавства. 23.06.2014 року позивач перебував в Шацькому районному суді, де разом з головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибоохорони ОСОБА_2 ознайомлювались з матеріалами справ про адміністративні правопорушення, що були надісланні управлінням Волиньрибоохорони та розглянуті судом у першому півріччі 2014 року, що підтверджується довідкою Шацького районного суду Волинської області від 04.07.2014 року № 1971/03-13/14. Відтак, відсутність позивача на робочому місці не може бути розцінена як прогул, оскільки він перебував на роботі. Окрім того, позивач вказує на те, що на проведення службової перевірки має бути виданий наказ про її проведення, однак на час проведення перевірки такий наказ не був наданий позивачу. Усі акти про відсутність на робочому місці складені 27.06.2014 року в один день і не за місцем вчинення правопорушення, а за висновками акта про службове розслідування. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач 23.06.2014 року був відсутній на роботі більше трьох годин підряд без поважних причин, що є підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Водночас, з акту про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року № 5 вбачається, що службовим розслідуванням встановлено відсутність позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року.
Вказані висновки базуються на інформації наданої ПрАТ "Київстар" про місцеперебування та дзвінки з абонентського службового номеру телефону, яким користується позивач. Однак, вказана інформація не є належним доказом відсутності позивача на роботі, оскільки нею підтверджується лише місцеперебування сім-карти з відповідним номером, а не володільця телефону. Відтак, висновки службового розслідування щодо відсутності позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року зроблено без дослідження всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення. Разом з тим, наявність одного факту прогулу 23.06.2014 року є достатньою і самостійною підставою для розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою роботодавця на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи спір судом також взято до уваги, що звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень. Така ж позиція викладена у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з яким у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області наказом від 02.01.2013 року за № 7-О/С. Наказом начальника Волиньрибоохорони від 27.06.2014 року № 40-О/С ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 27.06.2014 року на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 23.06.2014 року і систематичні прогули - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року. Підставою для звільнення позивача слугували висновки акта про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року № 5.
Із вказаного акту вбачається, що комісією з проведення службового розслідування вивчено акт від 23.06.2014 року № 1 про відсутність головних державних інспекторів відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибоохорони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на робочому місці та не проведення прийому громадян 23.06.2014 року, також проаналізовано інформацію ПрАТ "Київстар" відносно службових номерів телефонів цих працівників і на підставі цієї інформації складено акти про їх відсутність на робочому місці, зокрема, позивача протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року.
На підставі встановлених службовим розслідуванням обставин та висновків акта про проведення службового розслідування прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади. Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу".
Згідно зі статтею 30 зазначеного Закону до державних службовців можуть бути застосовані , як загальні підстави припинення державної служби, визначені Кодексом законів про працю України, так і підстави, визначені цим законом. Прогул, як підстава звільнення передбачено приписами статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - Кодекс). Відповідно до пункту 4 частини 1 цієї норми, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Дана норма Кодексу може бути застосована лише за умов доведеності відсутності поважних причин нез'явлення працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.
З наказу від 08.01.2014 року № 3-В/Д "Про структуру Волиньрибоохорони", вбачається, що ОСОБА_1 здійснював свої функціональні обов'язки в складі Шацької рибоохороної дільниці із зоною відповідальності Любомльській район, місце розташування: Шацький район, с. Світязь, вул. Приозерна. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом від 09.01.2013 року № 31-В/Д, робочий день працівників Волиньрибоохорони триває з 8.30 години до 17.30 години з понеділка по четвер та з 8.30 години до 16.15 години в п'ятницю.
Наказом від 01.02.2013 року № 40-В/Д "Про громадську приймальну Волиньрибоохорони та графік прийому громадян" з додатками визначено, що ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати прийом громадян щопонеділка з 10.00 години до 13.00 години в службовому приміщенні за адресою: м. Любомль, вул. Володимирівська, 49 а. ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаними наказами, що підтверджується особистим підписом позивача на наказах та не заперечується останнім.
Таким чином, з огляду на вказані вище розпорядчі акти Волиньрибоохорони позивач 23.06.2014 року (понеділок) з 10.00 години до 13.00 години мав здійснювати прийом громадян в службовому приміщенні за адресою: м. Любомль, вул. Володимирівська, 49 а.
Судом встановлено , що 23.06.2014 року під час проведення рибоохоронного рейду на території Шацького та Любомльського районів, який проводився на підставі Плану-наказу № 240, рейдова група в складі працівників Волиньрибоохорони ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прибула близько 8.00 години ранку до службового приміщення Волиньрибоохорони за адресою: м. Любомль, вул. Володимирівська, 49 а. За вказаною адресою ОСОБА_1 не було. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поїхали до місцерозташування Шацької рибоохороної дільниці Волиньрибоохорони за адресою: с. Світязь, вул. Приозерна. При цьому ОСОБА_4 залишився в м. Любомль, за місцерозташуванням службового приміщення Волиньрибоохорони. Прибувши до місцерозташування Шацької рибоохороної дільниці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не виявили там ОСОБА_1
Вказані обставинами підтверджуються показанням допитаних в якості ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 За твердженням ОСОБА_5 він зателефонував ОСОБА_2 на службовий телефон близько 13.00 години, після чого приблизно через 15-20 хвилин до службового приміщення Волиньрибоохорони в с. Світязь приїхали ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджують, що телефонний дзвінок від ОСОБА_5 мав місце близько 11.30 години, після чого вони прибули приблизно через 15 хвилин.
Після прибуття на місцерозташування Шацької рибоохороної дільниці ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено акт № 1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також акт № 1 відмови від підпису та дачі пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджують факт їх відмови від підпису акту про відсутність на робочому місці та дачі відповідних пояснень.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернулись до службового приміщення Волиньрибоохорони в м. Любомль приблизно о 15-16 годині, де вказані акти підписав ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в своїх показаннях стверджують, що вони з 09.00 години до дзвінка ОСОБА_5 о 11.30 год. перебували в приміщенні Шацького районного суду Волинської області де ознайомлювались з матеріалами справ про адміністративні правопорушення, що були надісланні управлінням Волиньрибоохорони та розглянуті судом у першому півріччі 2014 року, що підтверджується довідкою Шацького районного суду Волинської області від 04.07.2014 року № 1971/03-13/14.
Однак, суд ставиться критично до цих показань, оскільки з дослідженої в судовому засіданні довідки від 04.07.2014 року № 1971/03-13/14 не вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ознайомлювались з матеріалами справи саме 23.08.2014 року.
Також, в судовому засіданні була досліджена надана позивачем копія заяви ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи від 20.06.2014 року, з якої вбачається, що запис про перебування у суді 23.06.2014 року з 9.30 години до 11:30 години вчинений ОСОБА_2 власноручно, при цьому у судовому засіданні позивач і свідок ОСОБА_2. стверджували, що у суді були з 9.00 години, що вказує на розбіжність в доказах.
Відтак, суд дійшов висновку, що перебування позивача 23.06.2014 року в Шацькому районному суді Волинської області не доведено належними доказами, а тому наведені позивачем причини його відсутності на роботі не беруться судом до уваги та не можуть бути визнані поважними.
Окрім того, суд не бере до уваги доводи позивача та його представника, що акт № 1 від 23.14.2014 року про відсутність на робочому місці ОСОБА_2, ОСОБА_1 складений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не видавались будь-які розпорядчі акти про проведення перевірки позивача та ОСОБА_2, а також, що вказаний акт є незаконний, оскільки ОСОБА_4 не був присутній при його складанні і підписав його значно пізніше.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої обов'язкової умови складання акту про відсутність працівника на роботі, як попередньо призначена цільова перевірка. Відтак, складання такого акту за фактом виявлення відсутності працівника повністю відповідає змісту відповідних правовідносин та не порушує вимог чинного законодавства. Чинним законодавством також не визначено обов'язковий кількісний склад комісії, якою, шляхом складання відповідного акту, зафіксовано відсутність працівника на роботі.
В даному випадку, перебування ОСОБА_4 за місцерозташуванням службового приміщення Волиньрибоохорони в м. Любомль з 08.00 години до 15.00 години підтверджує відсутність позивача на робочому місці у вказаний час. Відтак, суд дійшов висновку, що підписання акту про відсутність позивача на робочому місці ОСОБА_4 в м. Любомль обумовлено фактичними обставинами, а тому лише підтверджує доказове значення акту № 1 від 23.06.2014 року.
З наведеного вище вбачається, що 23.06.2014 року позивач фактично не перебував на роботі більше трьох годин підряд - з 8.30 години до 11.45 години. Разом з тим, перевіряючи поважність причин відсутності на робочому місці судом встановлено, що 23.06.2014 року позивач не перебував на листку непрацездатності, у відпустці чи у відрядженні, не мав відгулу, про що свідчить табель обліку робочого часу за червень 2014 року, також позивач не перебував в рибоохоронному рейді. Позивачем зазначені обставини не заперечуються.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконливого висновку про те, що позивач 23.06.2014 року був відсутній на роботі більше трьох годин підряд без поважних причин, що є підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Водночас, з акту про проведення службового розслідування від 27.06.2014 року № 5 вбачається, що службовим розслідуванням встановлено відсутність позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року.
Вказані висновки базуються на інформації наданої ПрАТ "Київстар" про місцеперебування та дзвінки з абонентського службового номеру телефону, яким користується позивач. Однак, вказана інформація не є належним доказом відсутності позивача на роботі, оскільки нею підтверджується лише місцеперебування сім-карти з відповідним номером, а не володільця телефону. Відтак, висновки службового розслідування щодо відсутності позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року зроблено без дослідження всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення. Разом з тим, наявність одного факту прогулу 23.06.2014 року є достатньою і самостійною підставою для розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою роботодавця на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи спір судом також взято до уваги, що звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень. Така ж позиція викладена у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з яким у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
З наявної в матеріалах справи посадової інструкції головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів вбачається, що призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється наказом начальника управління. Отже, повноваження на звільнення ОСОБА_1 у начальника Волиньрибоохорони наявні. Таке звільнення відбулося шляхом видачі відповідного наказу.
За правилами статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Зазначені строки відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримані.
Частинами першою, третьою статті 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З матеріалів справи слідує, що будь-які пояснення при складанні акта про відсутність на робочому місці від 23.06.2014 року, так і при проведенні службового розслідування, після ознайомлення з актом про проведення службового розслідування по суті позивач не надав, що засвідчено актами про відмову від підпису та надання пояснень. У судовому засіданні сам позивач не заперечує того, що пояснення не надав і отримувати акти відмовлявся.
Суд відхиляє доводи позивача і його представника щодо неналежної організації службового розслідування, оскільки відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМ України від 13.06.2000 року № 950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює зазначена особа; рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування; за результатами службового розслідування члени комісії складають акт; у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством; у разі відмови особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення члени комісії складають відповідний акт (пункти 2, 3 ,8, 9 Порядку).
Як вже зазначалося, комісія з проведення службового розслідування призначена розпорядженням керівника Волиньрибохорони від 23.06.2014 року № 9, з пояснень представників відповідача у судовому засіданні про проведення службового розслідування позивач повідомлений у телефонному режимі. Водночас, службове розслідування проведено 27.06.2014 року, коли позивач прибув до Волиньрибохорони та ознайомився із розпорядженням під підпис. Пояснення по суті під час службового розслідування позивач не надав, лише вказав, що не погоджується із проведенням перевірки, з актом ознайомився.
Частиною 1 статті 43 Кодексу законів про працю України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.На виконання приписів частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України профспілковою організацією працівників рибоохорони Волині надано дозвіл на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, про що свідчить протокол від 27.06.2014 року № 30.
Приймаючи спірний наказ, відповідачем враховано попередню роботу ОСОБА_1, а саме: згідно наказу від 31.08.2013 року № 03-Д/С ОСОБА_1 було оголошено догану; згідно наказу від 15.10.2013 року № 07-Д/С ОСОБА_1 було оголошено попередження про неповну службову відповідність. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач дотримався процедури звільнення позивача із займаної посади.
Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Оскільки підстава, визначена пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України - прогул без поважних причин 23.06.2014 року встановлена відповідачем, і є достатньою для розірвання трудового договору з позивачем, то він не підлягає поновленню на роботі, а отже, нема підстав і для вирішення питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити. Разом з тим, оскільки не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами висновки про систематичні прогули позивача 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 26.05.2014 року 02.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року, то при юридичній кваліфікації причин звільнення у наказі від 27.06.2014 року № 40-О/С ці підстави підлягають виключенню. Таким чином, зазначений наказ підлягає скасуванню частково, а саме в тій частині, що стосується прогулів за вказані дні.
Судом також встановлено, що додатковим табелем обліку робочого часу за травень 2014 року відповідачем відображено прогули за вказані дні у травні 2014 року. З розрахункового листа за червень 2014 року слідує, що відбулося відрахування заробітку ОСОБА_1 за прогули в червні 2014 року, окрім 23.06.2014 року. Відтак, оскільки суд вважає недоведеним факти прогулу за ці дні, то відновлення права позивача можливе шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу належних сум заробітку, при цьому суд не може у даному випадку перебрати на себе функцію органу, що проводить таке нарахування і стягнути певну суму заробітної плати на користь позивача.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року у справі № 803/1483/14 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді Д.М. Старунський
О.М. Гінда