ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20516/14 10.12.14
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви"
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про застосування наслідків нікчемності правочину
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко С.М. - юрисконсульт
від відповідача: Дерев'янко Н.В. - голова правління
Єрмакович С.О. - представник за довіреністю
Шкуліпа О.П. - представник за довіреністю
Келембет М.В. - юрисконсульт
від третьої особи: Шевченко Ю.А. - провідний юрисконсульт
За клопотанням позивача, з метою надання додаткових доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" про:
застосування до договору від 05.02.2013 № 6-ТБ/001 добровільного страхування фінансових ризиків наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України;
стягнення з відповідача на користь позивача 1 114 263,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.
Відповідач надав суду відзив та письмові пояснення на позовну заяву в яких позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача та пояснення третьої особи, суд встановив:
До прийняття рішення по справі позивачем заявлено клопотання згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в будь-яких банківських установах, в тому числі на рахунку № 265042046 відкритому в АБ "Укргазбанк". Необхідність застосування таких заходів обґрунтовує тим, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.
Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Саме лише припущення про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.
Позов мотивовано тим, що 05.02.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українські резерви", далі Страховик, та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк", далі Страхувальник, укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків № 6-ТБ/001, далі Договір, предметом якого є (п. 1.1 Договору) майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовими збитками Страхувальника, що виникають у Страхувальника в результаті неповернення Позичальником повністю або частково кредиту та (або) відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором.
На виконання п. 3.5 Договору позивач сплатив відповідачу страховий платіж в сумі 1 051 069,75 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 05.02.2014 №50762.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, але не раніше надходження страхового платежу на поточний рахунок Страховика і діє до 04.02.2015, та/або у будь-якому випадку не більше строку виконання Позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, визначеним у Переліку кредитів (п. 6.1 Договору).
Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.08.2014 № 518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.08.2014 № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк", згідно з яким з 22.08.2014 по 22.11.2014 (строком на три місяці) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Терра Банк".
Позивач стверджує, що під час перевірки Договору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк" було встановлено, що Договір є нікчемним відповідно до п.п. 7 і 8 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак є таким, що не породжує будь-яких правових наслідків в силу приписів ст. 216 ЦК України. За таких обставин позивач просить суд:
- застосувати до договору від 05.02.2013 № 6-ТБ/001 добровільного страхування фінансових ризиків наслідки недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України;
- стягнути з відповідача на його користь отримані за Договором грошові кошти в сумі 1 051 069,75 грн. та проценти за користування чужими коштами в розмірі 63 193,77 грн.
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Частиною 2 даної статті визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 даної статті передбачено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування, зокрема, є договір страхування фінансових ризиків (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування").
Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:
- відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;
- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);
- згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;
- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України);
- якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п.п. 7 та 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Станом на 05 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" був платоспроможним банком, останній став неплатоспроможним в липні 2014 року, згідно постанови Правління НБУ від 21.08.2014 № 518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних", таким чином даний Договір укладено платоспроможним банком.
Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.
Проаналізувавши договори страхування з СТДВ "Гарантія" та ТОВ "СТ "Авеста страхування", на які посилається позивач, вбачається, що у них фактичні умови страхування гірші, ніж у відповідача. Страховий тариф по оспорюваному договору, узгоджено сторонами та відповідає Правилам страхування та Методиці визначення ціни страхового тарифу, затвердженої Нацкомфінпослуг від 28.11.2013 № 4370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.12.2013 № 2091/24623. Крім того, Договір було перестраховано в ПАТ СК "Кремінь" та зареєстровано в Нацкомфінпослуг без зауважень.
Позивач сам перерахував кошти в розмірі 1 051 069,75 грн. відповідачу, тому його твердження про безпідставність набуття відповідачем даних коштів є невірним.
Оскільки Договір укладено на підставі затверджених Нацкомфінпослуг Правил добровільного страхування фінансових ризиків та відповідає вимогам законодавства, то підстави вважати його нікчемним відсутні, а вимоги про застосування до Договору наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України та стягнення 1 114 263,52 грн. є незаконним.
За таких обставин, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" про:
- застосування до договору від 05.02.2013 № 6-ТБ/001 добровільного страхування фінансових ризиків наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України;
- стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за Договором грошових коштів у сумі 1 051 069,75 грн. та процентів за користування чужими коштами в розмірі 63 193,77 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Відповідно до п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, а позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.
У судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного та керуючись ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 6 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 203, 215, 216, 526, 626, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 67, 68, 69, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:
- застосування до договору від 05.02.2013 № 6-ТБ/001 добровільного страхування фінансових ризиків наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України;
- стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за Договором грошових коштів у сумі 1 051 069,75 грн. та процентів за користування чужими коштами в розмірі 63 193,77 грн. відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 15.12.2014 року
Суддя Ю.О.Підченко