11 грудня 2014 року Справа № 910/8733/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кота О.В.
суддівДемидової А.М. Саранюка В.І. - доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скайд Гард"
на рішення від на постанову відгосподарського суду міста Києва 18.07.2014 Київського апеляційного господарського суду 21.10.2014
у справі господарського суду№ 910/8733/14 міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скайд Гард"
доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"
проприпинення іпотеки нерухомого майна
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Гладченко Д.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2014 у справі № 910/8733/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скайд Гард" (Позивач) в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Компанія "Скайд Гард" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 910/8733/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 593 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним комерційним банком "Форум" (Банк) та Курницьким Віталієм Мироновичем (Позичальник) укладено кредитний договір № 0039/07/6.10-CL від 02.08.2007, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 310 000 дол.США.
02.08.2007 між ТОВ "Компанія "Скайд Гард" та АКБ "Форум" укладено іпотечний договір, згідно з яким Позивач виступив майновим поручителем Позичальника по кредитному договору.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова № 2-426/2010, кредитний договір № 0039/07/6.10-CL від 02.08.2007 розірвано та присуджено до стягнення з Курницького В.М. кредитних коштів, з урахуванням пені та нарахованих процентів. На виконання зазначеного вище рішення суду, Шевченківським ВДВС Львівського ГУЮ відкрито виконавче провадження.
Рішенням господарського суду Львівської області № 914/1502/13 від 18.06.2013 відмовлено ПАТ "Банк Форум" у задоволенні позову до ТОВ "Компанія "Скайд Гард" про звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок пропуску строку позовної давності.
ТОВ "Компанія "Скайд Гард" звернулося до господарського суду з позовом про припинення іпотеки нерухомого майна.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що договір іпотеки є припиненим, а обтяжене по ньому майно має бути вилучено з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача. Судові рішення мотивовані тим, що станом на день розгляду даної справи у суді першої інстанції, заборгованість Курницького В.М. перед ПАТ "Банк Форум" не погашена. Оскільки зобов'язання за кредитним договором № 0039/07/6.10-CL від 02.08.2007 не виконано, строк припинення основного зобов'язання не настав, тому дію іпотечного договору не припинено. В пункті 7.3 іпотечного договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частино 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека припиняється у разі, зокрема припинення основного зобов'язання.
В частині 2 статті 653 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України).
Таким чином розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. І до цього моменту сторони несуть усі зобов'язання, передбачені кредитним договором, кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, тому зобов'язання боржника вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки тощо.
Наявність судового рішення про стягнення за основним зобов'язанням, в забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, не є підставою припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку". Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника.
Отже наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора яке не виконано, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скайд Гард" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 910/8733/14 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кот
Судді А. Демидова
В. Саранюк