"10" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/95704/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Калінін О.С.,
за участю:
представника позивача - Колосовського Ю.О.,
представників відповідача - Євдоченка В.М., Савицької І.С.,
представника Генеральної рокуратури України - Чубенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року
у справі № 2а-8925/10/0670
за позовом Приватного акціонерного товариства «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції
за участі Прокуратури Житомирської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000502301/0 від 28 липня 2010 року, № 0000502301/1 від 10 вересня 2010 року, №0000502301/2 від 16 листопада 2010 року та № 0000492301/0 від 28 липня 2010 року, №0000492301/01 від 10 вересня 2010 року, № 0000492301/02 від 16 листопада 2010 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ПАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У запереченні на касаційну скаргу Овруцька МДПІ, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Овруцька МДПІ провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість квітня 2010 року, за результатами якої був складений акт №247/23-01/01056244 від 14 липня 2010 року.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року на 337637,00 грн., внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 561769,00 грн., у тому числі: в квітні 2010 року - в розмірі 104366,00 грн., в травні 2010 року - в розмірі 457403,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ВАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» неправомірно включило до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість у сумі 885886,40 грн. по господарській операції з придбання у ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (постачальника) товару (феросилікомарганцю) згідно договору № 901877 від 05 червня 2009 року (податкова накладна від 19 квітня 2010 року №100419023) та податок на додану вартість у сумі 13518,80 грн. по господарських операціях з надання послуг по договору доручення № 901894 від 05 травня 2009 року, укладеному з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (повіреним) (податкові накладні від 19 квітня 2010 року № 100419027, № 100430083, № 100430084), оскільки оплата вартості товарів (робіт, послуг) за вказаними операціями станом на 30 квітня 2010 року позивачем здійснена не була. У зв'язку з викладеними обставинами, податковий орган дійшов висновку про те, що ВАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» завищило залишок від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у квітні 2010 року (рядок 18.2 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року) та, як наслідок, завищило частину залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року), з огляду на що товариству було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 561769,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року на 337637,00 грн.
28 липня 2010 року Овруцька МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000502301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 684559,00 грн., у тому числі: 561769,00 грн. - за основним платежем, 122790,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
28 липня 2010 року Овруцька МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000492301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ВАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2010 року на 337637,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000502301/1 від 10 вересня 2010 року, № 0000502301/2 від 16 листопада 2010 року - на аналогічні суми податкових зобов'язань та № 0000492301/01 від 10 вересня 2010 року, № 0000492301/02 від 16 листопада 2010 року - на аналогічні суми зменшення бюджетного відшкодування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до державного бюджету, тоді як на дату проведення перевірки позивач не довів сплати податку на додану вартість до бюджету за вказаними господарськими операціями. Також, суд виходив з того, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Закріплене у зазначеній нормі правило не пов'язує виникнення права на податковий кредит виключно зі сплатою отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальникам таких товарів (послуг) шляхом перерахування (списання) відповідних коштів з банківського рахунку, коли факт придбання таких товарів (послуг) підтверджено виданою їх постачальником податковою накладною.
Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Наведена норма обмежує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише сумами податку, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду). При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дає підстави вважати, що вимога законодавця щодо фактичної оплати податку на додану вартість не встановлює конкретного способу такої оплати (шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб), а також не встановлює обов'язкового зв'язку з конкретною господарською операцією.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2010 року сума податку на додану вартість, фактично сплачена позивачем як отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), склала 778709,61 грн., що підтверджується виписками банку (т.1 арк. справи 229-244).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що включення позивачем до складу податкового кредиту квітня 2010 року податку на додану вартість (виходячи з дати отримання податкової накладної) та заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування травня 2010 року фактично сплачених у квітні 2010 року сум податку на додану вартість (без прив'язки до конкретної господарської операції), відповідає вимогам підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000502301/0 від 28 липня 2010 року, № 0000502301/1 від 10 вересня 2010 року, № 0000502301/2 від 16 листопада 2010 року та № 0000492301/0 від 28 липня 2010 року, № 0000492301/01 від 10 вересня 2010 року, № 0000492301/02 від 16 листопада 2010 року
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна