04 грудня 2014 року м. Київ К/800/20973/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року
за заявою ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання рішення суду
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - УПФУ в Сарненському районі) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2011 року зміненої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2012 року про зобов'язання УПФУ в Сарненському районі провести ОСОБА_4 нарахування та виплату додаткової до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2009 року, шляхом стягнення з УПФУ в Сарненському районі на користь ОСОБА_4 52873,10 грн.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 лютого 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання постанови Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2011 року зміненої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2012 року, шляхом стягнення з УПФУ в Сарненському районі на користь ОСОБА_4 52873,10 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права.
В запереченнях на скаргу УПФУ в Сарненському районі просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2011 року зміненої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2012 року зобов'язано УПФУ в Сарненському районі провести ОСОБА_4 нарахування та виплату додаткової до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2009 року.
18 лютого 2013 року Сарненським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист № 2-900/1718-2010.
26 лютого 2013 року Відділом державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження.
29 березня 2013 року УПФУ в Сарненському районі повідомило державного виконавця про те, що на виконання вимог виконавчого документа здійснено перерахунок та нарахування додаткової до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Проте, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, в УПФУ в Сарненському районі відсутня можливість виплатити суму заборгованості.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту 2 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2011 року зміненої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2012 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин, державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог, і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. В адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).
Тому, слід розуміти відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, що унеможливлює зміни судового рішення за відсутності на це процесуальних повноважень.
Частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Під зміною слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи видно, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.
Тому, суд апеляційної інстанції ухвалив правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання постанови суду.
Посилання ОСОБА_4 на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак