"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/25566/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року
у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі - УПФУ в Приморському районі м. Одеси) до Товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд» (далі - ТОВ «Чорноморгідробуд») про стягнення заборгованості,
У лютому 2012 року УПФУ в Приморському районі м. Одеси звернулося до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що ТОВ «Чорноморгідробуд» не приймає до відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам підприємства за Списками №1 та №2. Вважаючи дії відповідача неправомірними та уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з останнього заборгованість за Списком №1 за вересень-грудень 2011 року та лютий-березень 2012 року на суму 81883,84 грн та за Списком №2 з січня 2011 року по березень 2012 року в сумі 166745,29 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Чорноморгідробуд» на користь УПФУ в Приморському районі м. Одеси суму заборгованості у розмірі 248629,13 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «Чорноморгідробуд» на користь УПФУ в Приморському районі м. Одеси заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списками №1, №2 у розмірі 178597,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі УПФУ в Приморському районі м. Одеси порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, норми Законів України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ТОВ «Чорноморгідробуд» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ в Приморському районі м. Одеси як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач неодноразово надсилав відповідачу розрахунки та повідомлення про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 за 2011-2012 роки на загальну суму 248629,13 грн. Проте, ТОВ «Чорноморгідробуд» не визнало заборгованість з виплати та доставки пільгових пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з тих підстав, що зазначені особи заробили пільговий стаж на підприємстві до 01 січня 1992 року.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який регулює спірні правовідносини, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж із абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.
Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).
Як встановлено судами, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, набули пільговий стаж на підприємстві до 01 січня 1992 року, а пенсії їм призначено у 2006-2010 роках, зокрема, ОСОБА_4 з 07 червня 2006 року, ОСОБА_5 з 06 березня 2007 року, ОСОБА_6 з 08 липня 2007 року, ОСОБА_7 з 10 січня 2008 року, ОСОБА_8 з 17 травня 2008 року та ОСОБА_9 з 19 листопада 2010 року.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постановах від 25 вересня 2012 року та 17 грудня 2013 року (справи № 21-293а12 та №21-453а13), які відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обов'язку ТОВ «Чорноморгідробуд» відшкодувати УПФУ в Приморському районі м. Одеси витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пунктів «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII та правильно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Отже, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак