20 листопада 2014 року м. Київ К/9991/14653/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Мосійчук І.М.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.11.2014 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012
у справі № 2а-9371/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Творча архітектурна майстерня
"Арді - Контур"
до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської
області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю „Творча архітектурна майстерня "Арді - Контур" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (правонаступник - Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000162300 від 22.06.2011, № 0000152300 від 22.06.2011.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Технобудальянс" за період з 01.01.2011, ТОВ „Будхолдинг-Харків" за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, ТОВ „Спецтрубомонтаж" за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти та правильності відображення таких взаємовідносин при декларуванні податку на прибуток та податку на додану вартість та складено акт №216/11/230-36325287 від 03.06.2011.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000162300 від 22.06.2011, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556388 грн.: основний платіж 370925 грн., штрафні (фінансові) санкції 185463 грн.; №0000152300 від 22.06.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 695484 грн.: основний платіж 463656 грн., штрафні (фінансові) санкції 231828 грн.
Перевіркою встановлені порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які на думку працівників Державної податкової інспекції, не спрямовані на реальне настання правових наслідків , п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток у загальній сумі 463656 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість у загальній сумі 230225 грн.; п. 198.3 ст. 198 п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України занижено податок на додану вартість всього у сумі 140700 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємства постачальники товарів (робіт, послуг) ТОВ „Технобудальянс", ТОВ „Спецтрубомонтаж", а ТОВ „Будхолдинг-Харків" знаходились на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт.
Видаткові накладні підтверджують дату відвантаження товарів постачальниками і саме на ці дати були видані податкові накладні, що спростовує висновки акту перевірки.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
В силу пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що покупець не може нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та звітності іншого платника податку - продавця, навіть якщо такі і мали місце.
Закон України „Про податок на додану вартість" не встановлює залежність права платника податку визначати податковий кредит за першою з подій та у зв'язку із здійсненням господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг від дотримання його контрагентом вимог цього Закону щодо декларування та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-9371/11/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-9371/11/2070 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко