Справа № 802/3339/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
11 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Касинюка В.О., Плахотнюк О.В.
відповідача - Лукашика О.В., Мавроді Р.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум" до Вінницької митниці Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення коштів ,
У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення коштів.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про коригування митної вартості товарів №401000003/2014/000049/1 від 19.08.2014 року. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Ферум" відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Ферум" відмовити, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у серпні 2014 року на митний кордон України для позивача за контрактом на поставку №4-09/2014 від 27.09.2012 року надійшов вантаж, а саме: пневматичні шини гумові для вантажних автомобілів на загальну суму 8550,00 євро.
З метою розмитнення поставленого товару, позивачем заповнена та подана до митного оформлення в зоні діяльності Вінницької регіональної митниці декларація №4010400000/2014/001051, в якій визначено митну вартість товару за методом оцінки за ціною контракту (метод 1), згідно ст.57 Митного кодексу України.
На підтвердження відомостей про митну вартість товарів позивач подав до Вінницької митниці, зокрема: зовнішньоекономічний контракт на поставку №4-09/2014 від 27.09.2012 року, рахунок (інвойс) від 13.01.2014 року №VFK14-04281, сертифікат підтвердження від 13.08.2014 року, пакувальний лист №VFK14-04281 від 13.08.2014 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 14NL14846029 FEED57 від 13.08.2014 року, експертні висновки торгово - промислової палати №В-177 та №В-178 від 19.09.2014 року.
Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2014/000049/1 від 19.08.2014 року, яким позивачу збільшено митну вартість, застосувавши другий метод визначення митної вартості прийнявши за джерело числового значення митної вартості МД №401040000/2014/000749 від 24.06.2014 року.
З підстав прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивачем була складена та подана до митного органу МД №401040000/2014/001069 від 20.08.2014 року та сплачено в якості фінансової гарантії податок на додану вартість в сумі 40147,41 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача не відповідає вимогам Митного кодексу, тобто є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися па об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як слідує з матеріалів справи, в додатках до декларації за номером 401040000/2014/001051 було надано зовнішньоекономічний контракт №4-09/2012 від 27.09.2012 року, згідно п.3.1 «Поставка базис поставки DAP Каrgо (Heeswijk 13.5, 3417 GP, Montfoort, Нідерланди) - Інкотермс 2010», а також зазначено п.5.2 «Условия поставки - самовывоз».
Після прийняття рішення пpo коригування митної вартості товару №401000003/2014/000049/1 від 19.08.2014 року позивачем подано декларацію №401040000/2014/001069 в додатках до якої додано той самий зовнішньоекономічний контракт № 4-09/2012 від 27.09.2012 року, однак в п.3.1 зазначено «Поставка базис поставки - DAP Гнивань", а п.5.2 «Условия поставки - самовывоз» залишився незмінним.
Відповідно до п.2 ст.257 Митного кодексу України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався процедурою електронного декларування, отже, документи які подавались в додатках до декларації засвідчені електронним цифровим підписом.
Однак, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано ту обставину, що при митному оформленні надано два різних за змістом щодо умов поставки зовнішньоекономічних контракти, в яких незмінним залишився п.5.2. угоди самовивозу.
Згідно з умовами DAP Kargo (Heeswijk 135, 3417 GP, Montfoort, Нідерланди) - Інкотермс 2010 до митної вартості включаються витрати пов'язані з транспортуванням товару до аеропорту або іншого місця ввезення на територію України (п.10 ст.58 МК України).
Для підтвердження таких витрат надаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ст.53 МК України).
Відповідно до п.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митої вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Як слідує з доводів апелянта, згідно виявлених фактів, інспектор митного поста «Вінниця-Центральний» відповідно до ст.53 МК України направив повідомлення декларанту з вимогою надати документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; інші документи за бажанням декларанта.
Вищевказане спростовує висновки суду першої інстанції щодо не витребування документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.
Колегією суддів встановлено, що декларант з вищеперерахованих документів на вимогу митного органу надав лише платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №4 від 01.08.2014 року. в якому директор Плахотнюк О.В. дала згоду на терміновий переказ коштів у сумі 2000 євро, хоча за умовами договору п.2.3 зазначено «Расчет происходит путем 50% предварительной оплаты перечислением средств на указанный в договоре счет Продавца за каждую партию товара», відповідно сума перерахованих коштів повинна була становити 4275 євро.
Крім того, за власним бажанням декларант надав лист від Kargo b.v. в якому не зазначено номер та дату. В листі зазначено ціну товару без умов поставки, а тому колегія суддів вважає, що у вказаних цінах не враховано доставку товару до смт. Гнівань та не зрозуміло на яку дату встановлені ціни на товар.
Разом з тим, позивачем надано копію митної декларації країни відправлення з загальною вартістю товару, але без підтвердження умов поставки; експертний висновок № В-178 від 19.08.2014 року, а також експертний висновок № В-177 від 19.08.2014 року, в якому експертом встановлено, що шини бувші у вжитку зі зносом до 25%.
Пунктами 2,3 ч.6 ст.54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що позивачем за даним договором було оформлено за резервним методом визначення митної вартості більше десяти поставок. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу були повністю спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення митниці відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність висновку суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування рішення про коригування митної вартості товару, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині не відповідає нормам матеріального права. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог в частині скасування рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю .
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар