Справа: № 826/9652/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
11 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року № 38526552210.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 20.02.2014 по 21.02.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ "КБК "Київбудком" (ідентифікаційний код 24934463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ТДТП" (ідентифікаційний код 38813932) за вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 24.02.2014 № 172/26-56-22-10/24934463.
Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 і п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 366 490, 00 грн.
Такі висновки мотивовані тим, що у позивача були відсутні правові підстави для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТДТП", оскільки господарські операції між ПрАТ "КБК "Київбудком" і ТОВ "ТДТП" за вересень 2013 року здійснювалися з метою штучного формування витрат і не мають реального характеру.
В основу обґрунтування вказаної позиції покладено висновки та відомості викладені в акті Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.12.2013р. № 532/20-11-22-01/38813932 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТДТП" (податковий номер 38813932) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року". Зокрема, за висновками цього акта перевірки регіонального органу доходів і зборів реальність господарських операцій ТОВ "ТДТП" з контрагентами-платниками податків протягом перевіряємого періоду документально не підтверджується (у зв'язку з відсутністю первинної документації по господарським операціям, наявністю в ланцюгу постачання сумнівних контрагентів-постачальників), та не встановлено реальної можливості здійснення вказаним підприємством фінансово-господарської діяльності.
Не погоджуючись з висновками акта від 24.02.2014 № 172/26-56-22-10/24934463, позивач подав письмові заперечення, проте відповідач, листом від 14.03.2014р. № 12134/10/26-56-22-10-10, повідомив про залишення заперечень без задоволення, а висновків акта - без змін.
18.03.2014 відповідачем, на підставі вказаного вище акта перевірки позивача, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 38526552210 (форми "Р"), яким визначено ПрАТ "КБК "Київбудком" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 549 735, 00 грн., в т.ч. 366 490, 00 грн. - основний платіж, 183 245, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 № 4376/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 05.06.2014 № 10116/6/99-99-10-01-15 його було залишені без змін.
Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, в тому числі належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, які видано зареєстрованим платником податку на додану вартість, підтверджується реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, відтак, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.
В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ "КБК "Київбудком" (Генпідрядником), в особі генерального директора Білопупа О.В., та ТОВ "ТДТП" (Субпідрядником) в особі директора Костенка А.О. було укладено ряд договорів субпідряду, зокрема, від 21.08.2013 № 1333 та від 02.09.2013 № 1337, відповідно до умов яких Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генпідрядника, у відповідності з проектною документацією та умовами цих Договорів виконати роботи на об'єктах Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно виконані Субпідрядником роботи та оплатити їх вартість. Об'єкти, на яких Генпідрядник доручає виконання робіт Субпідряднику, зазначені в Угодах од цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 2.1-2.3 Договорів).
Терміни виконання робіт визначені в п. 3 зазначених Договорів, зокрема у Договорі №1333 - з 01.09.2013 по 31.12.2013, а у Договорі №1337 - з 05.09.2013 по 30.11.2013.
Згідно з п.п. 4.2-4.5 цих Договорів сторони до початку виконання робіт узгоджують розцінки (договірні ціни) за одиницю виміру по видам робіт. Вартість виконаних робіт визначається Сторонами щомісячно на підставі фактично виконаних обсягів робіт та узгоджених Сторонами розцінок (договірних цін) за одиницю виміру цих робіт. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) проміжними платежами. Розрахунки між Генпідрядником та Субпідрядником ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника (в т.ч. в порядку здійснення авансових платежів).
Також за умовами п. 6.1-6.2 Договорів підряду Генпідрядник передає Субпідряднику проектну документацію до початку виконання робіт і забезпечує останнього необхідними для виконання робіт матеріалами, конструкціями і обладнанням.
Пунктом 7.1 даних Договорів встановлено, що Субпідрядник має право без узгодження з Підрядником на залучення до виконання підрядних робіт спеціалістів та робітників в достатній кількості та з відповідною кваліфікацією.
На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій за цими договорами, позивачем надано зокрема копії додаткових угод, у яких сторонами погоджено конкретні Об'єкти будівництва, додатки до договорів - графіки та плани виконання робіт на Об'єктах будівництва, акти здачі-приймання будівельного майданчика, а також договірні ціни, також надано копію накладної від 02.09.2013р. № 63, оформленої при передачі ПрАТ "КБК "Київбудком" ТОВ "ТДТП" технічної документації та закладних елементів по Об'єкту "Будівництво корпусу по виробництву активних фармацевтичних інгредієнтів. Демонтаж фундаментів ПАТ "Фармак", вул. Гагаріна, 1/174 в м. Шостка Сумської області)"; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року (форми № КБ-3), оформлених окремо на кожен Об'єкт будівництва, всього на загальну суму 2 198 941,44 грн.; актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року, оформлених окремо на кожен Об'єкт будівництва, всього на загальну суму 2 198 941, 44 грн. (з ПДВ); податкових накладних, виписаних ТОВ "ТДТП" на користь ПрАТ "КБК "Київбудком" на вказану вище суму, та які підписані керівником Товариства Костенком А.О. і скріплена печаткою підприємства; видаткових накладних ПрАТ "КБК "Київбудком" щодо передачі ТОВ "ТДТП" певних матеріалів і конструкцій.
Також у матеріалах справи наявні банківські виписки по особовому рахунку ПрАТ "КБК "Київбудком" за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р. згідно яких позивач перерахував на користь контрагента суми коштів в якості оплати за будівельні роботи згідно вказаних вище договорів підряду (вартість робіт разом з ПДВ) та копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 633 в розрізі по договорах підряду та загалом по взаємовідносинах з ТОВ "ТДТП".
Стосовно обставин використання отриманих робіт у власній господарській діяльності, то як вірно встановлено судом першої інстанції, до основного виду господарської діяльності ПрАТ "КБК "Київбудком" як на момент укладання спірних правочинів, так і на день складення акта перевірки, відносилося будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20). Наявність чинної ліцензії у позивача на право здійснення такої господарської діяльності відповідачем не заперечується, що вбачається в тому числі зі змісту акта перевірки.
Крім іншого, позивачем надано копі договорів, укладених між ПрАТ "КБК "Київбудком" (як Генеральним підрядником/Підрядником/Субпідрядником) та підприємствами-замовниками будівельних робіт (ПАТ "Фармак", ДП "Портал" і ТОВ "МЖК "Оболонь", ТОВ "Солстрой", ТОВ "Будівельна інвестиційна група") щодо виконання підрядних робіт на певних об'єктах будівництва, та оформлених за результатами їх виконання первинних документів; банківських виписок з відомостями про отримання позивачем коштів за виконані підрядні роботи від контрагентів-замовників.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "ТДТП" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.
Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.
Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, які підтверджують рух активів в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.
В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТДТП" посилається виключно на висновки та відомості викладені в акті Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.12.2013р. № 532/20-11-22-01/38813932 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТДТП" (податковий номер 38813932) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року". Зокрема, за висновками цього акта перевірки регіонального органу доходів і зборів реальність господарських операцій ТОВ "ТДТП" з контрагентами-платниками податків протягом перевіряємого періоду документально не підтверджується (у зв'язку з відсутністю первинної документації по господарським операціям, наявністю в ланцюгу постачання сумнівних контрагентів-постачальників), та не встановлено реальної можливості здійснення вказаним підприємством фінансово-господарської діяльності.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.
Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в акті імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між ПрАТ "КБК "Київбудком" та ТОВ "ТДТП" факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи, в тому числі належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, які видано зареєстрованим платником податку на додану вартість, підтверджується реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.
За таких обставин, апеляційний суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.