Справа: № 754/14698/14 Головуючий у 1-й інстанції: Петрищева І.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
04 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві про визнання дій та бездіяльності незаконними, неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві, в якому просила:
1) витребувати від відповідача письмове пояснення щодо причин застосування при нарахуванні/перерахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) для відповідної категорії громадян, положень законів про Держбюджет та постанови Кабінету Міністрів України, - на які він робить посилання у своєму листі, - у той час, коли розмір і порядок обчислення цих пенсій чітко визначено статтями 50, 54 Закону № 796 та іншими, пов'язаними із ним, законами;
2) звернутися до Верховного Суду України з клопотанням про вирішення питання стосовно можливості внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3) визнати незаконними дії відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку пенсії позивача, починаючи з 01 січня 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі, положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими на порушення та всупереч встановленим Конституцією і Законами України вимогам і нормам, визначено розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того ж значно менші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796, для відповідної категорії громадян;
4) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати позивачу недоотриманих сум державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 49, 50, 54 Закону № 796, за період з 01 січня 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі;
5) зобов'язати відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом №796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме: у розмірі, не нижчому 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, за період з 01 січня 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону № 796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відрізняється від законодавчо встановлених;
6) зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату додаткової пенсії позивача на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом №796, у редакції діючих Законів №230/96, №231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі 75 (сімдесяти п'яти) процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону №796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відрізняється від законодавчо встановлених, у бік зменшення;
7) зобов'язати відповідача перераховувати у подальшому позивачу визначені статтями 50, 54 Закону № 796 розміри пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру, а також вчасно виплачувати належні йому пенсії;
8) стягнути з відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь позивача боргову суму за пенсійними виплатами, що виникла
за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій Позивача, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху з підстав, визначених ч.1 ст.108 КАС України, та надано 3-денний строк для усунення недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позовна заява була подана з дотриманням всіх вимог, визначених КАС України, а тому вважає що позовна заява була залишена без руху без законодавчих підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є неконкретними та незрозумілими. Крім того, зазначив, що позивачем не були обґрунтовані причини пропуску строку звернення до суду та відсутнє обґрунтування заявленого клопотання про витребування доказів.
Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке:
Вимоги до позовної заяви встановлено ст. 106 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги, в тому числі, про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії.
В силу ч.3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положенням ч.4 ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що викладені в позовній заяві позовні вимоги ОСОБА_3 відповідають вимогам ст. 105 КАС України, є чіткими та зрозумілими, а тому підлягають судовому розгляду.
Стосовно обґрунтованості заявленого у позовній заяві клопотання про витребування доказів, колегія суддів зауважує, що питання щодо необхідності задоволення або відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів повинно вирішуватися судом після відкриття провадження у справі, як це передбачено ч. 2 ст. 110 КАС України, а тому необґрунтованість такого клопотання не може бути підставою до залишення позовної заяви без руху.
Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на відсутність в позовній заяві посилання на поважність причин пропуску строку звернення із позовною заявою та підстави до його поновлення.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 03.03.2014, а тому вважає, що встановлений ч.2 ст.99 КАС України строк, ним не пропущено. В обґрунтування ж підстав до задоволення позовних вимог за період з 01.01.2005 по 02.09.2013 посилається на положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963.
Таким чином, доводи заявлені, а оцінка їм повинна бути надана під час розгляду справи.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про перерахунок періодичних платежів без вказівки на кінцеву дату.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про невідповідність її вимогам ст. 106 КАС України та необхідність залишення позовної заяви без руху, чим порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому позивача права на розгляд його справи в адміністративному суді.
За таких обставин, судова колегія приходить висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, - що є підставою для його скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві про визнання дій та бездіяльності незаконними, неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Деснянського районного суду м.Києва для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді:
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.