Провадження № 22-ц/774/8609/14 Справа № 208/3686/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 27
17 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
17 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Варенко О.П.
при секретарі - Філіпповій К.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, третя особа ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, -
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у травні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та після уточнення позовних вимог просило стягнути з них солідарно заборгованості за кредитним договором, яка станом на 02.06.2014 року становить 247 183, 93 грн. /а.с. 3-6, 134-138/.
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та просила визнати недійсними кредитні договори, договір поруки та договір застави транспортного засобу. Також просила визначити, що сума її заборгованості перед банком складає 36 648, 64 грн. /а.с. 42-43/.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.08.2014 року було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/08-11/288/2-06 від 02.03.2007 року, яка станом на 02.06.2014 року становила 247 183, 93 грн., та складається з заборгованості по кредиту в сумі 130 671, 73 грн., заборгованості по відсоткам - 53 198, 82 грн. та заборгованості по пені - 63 313, 38 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 188а-195/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, та порушенням судом норм матеріального та процесуального права /а.с. 200-201/.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмови у солідарному стягнені з поручителя ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 211-213/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно ч.ч.1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання божником.
Судом встановлено, що 04.08.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено генеральну кредитну угоду № 014/08-11/288-06 відповідно до якої було встановлено максимальний ліміт кредитування у сумі 21500 доларів США строком до 03.08.2013 року під відсоткову ставку 13% річних /а.с. 7/.
02.03.2007 року до цієї генеральної угоди було внесено зміни, а саме - змінено розмір ліміту кредитування до 37640 доларів США строком до 03.08.2013 року /а.с. 8/.
В забезпечення виконання всіх зобов'язань між ОСОБА_2 та банком було укладено договір застави транспортного засобу № 014/08-02/754-6 від 04.08.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, реєстровий № 2998, про передачу в заставу належного заставодавцю рухомого майна - транспортний засіб марки МАZDA, 2005 року випуску /а.с. 116/.
Також між позичальником та банком було укладено договір застави транспортного засобу № 014/08-11/288-06/1 від 02.03.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, реєстровий № 404, про передачу в заставу належного заставодавцю рухомого майна - транспортний засіб марки TOYOTA LEXUS, випуску 1999 року /а.с. 119-120/.
02.03.2007 року в рамках генеральної кредитної угоди № 014/08-11/288-06 від 04.08.2006 року було укладено кредитний договір № 014/08-11/288/2-06 згідно якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 17000 доларів США, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 27.02.2012 року /а.с. 9/.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 014/08-11/288-06т від 04.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий запис № 881 від 19.05.2010 року про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки МАZDA /а.с. 117/, та виконавчий напис № 883 від 19.05.2010 року про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки TOYOTA LEXUS, випуску 1999 року /а.с. 121/.
В рамках примусового виконання виконавчого напису № 881 від 19.05.2010 року транспортний засіб марки МАZDAбув реалізований на аукціоні 27.12.2010 року за ціною 63500 грн. /а.с. 118/. Кошти від реалізації в сумі 52218, 06 грн. перераховані Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ стягувачу.
В рамках примусового виконання виконавчого напису № 883 від 19.05.2010 року, заставне майно транспортний засіб марки TOYOTA LEXUS, випуску 1999 року реалізований на аукціоні 17.08.2011 року за ціною 73650 грн. /а.с. 122-123/.
Кошти в сумі 56150, 10 грн. перераховані Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ стягувачу.
Також 02.03.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 для забезпечення зобов'язань кредитного договору, було укладено договір поруки № 014/08-11/288/2-06/2 /а.с. 11/.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання не виконувала, а тому утворилася заборгованість, яка станом на 02.06.2014 року складає 20 992, 28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 247 183, 93 грн., та складається з заборгованості за кредитним договором - 11097, 39 доларів США, що еквівалентно 130 671, 73 грн.; заборгованості за відсотками - 4 517, 95 доларів США, що еквівалентно 53 198, 82 грн. та пені за несвоєчасне сплачення кредиту 5 376, 94 долара США, що еквівалентно 63313, 38 грн., а тому просить стягнути цю заборгованість солідарно з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4
За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню тільки в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2
Також суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними задоволенню не підлягають.
Приведені в апеляційній скарзі доводи сторін про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, а саме те, що банк листом від 20.02.2009 року вимагає достроково повернути кредитні кошти та відсотки, то з ними погодитися неможна, так як кінцевий строк повернення кредиту за генеральною угодою 03.08.2013 року, а до суду банк звернувся 23.05.2013 року, крім того, з пояснень банку вбачається, що цим листом вони вимагали сплату боржником поточної заборгованісті.
Щодо посилань ОСОБА_2 на п. 9.2 Генеральної кредитної угоди від 04.08.2006 року згідно якого угода втрачає чинність на підставі письмового повідомлення кредитора у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань передбачених даною угодою або кредитними договорами, укладеними в її рамках. В цьому випадку кредитні кошти, що були надані кредитором в рамках угоди, підлягають поверненню позичальником в місячний термін з дня отримання письмового повідомлення кредитора про припинення дії даної угоди.
З матеріалів справи вбачається, що банк 12.03.2012 року направив ОСОБА_2 лист з вимогою про дострокове припинення грошових зобов'язань за кредитним договором та пропонував в строк до 05.06.2012 року здійснити погашення кредиту в повному обсязі /а.с. 14/. ОСОБА_2 гроші не повернула, а банк в межах трирічного строку позовної давності звернувся до суду.
Відносно посилань ОСОБА_2 на ст. 258 ЦК України, щодо нарахування пені, то як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням уточненої позовної зави від 18.06.2014 року, пеня за прострочення розрахунків нарахована за один рік, за період з 02.06.2013 року по 01.06.2014 року /а.с. 140/.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд безпідставно відмовив їм у задоволенні позовних вимог відносно поручителя ОСОБА_4 посилаючись на те, що відповідно до п.4 ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється після закінчення строку, встановленому у договорі поруки, а відповідно до п. 4.1 договору поруки договір поруки припиняється, якщо кредитор, в межах трьохрічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Але з такими доводами погодитися неможна.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, банком 12.03.2012 року поручителю ОСОБА_4 направлено вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором /а.с. 15/, строк генеральної кредитної угоди закінчується 03.08.2013 року, таким чином банк фактично змінив строк виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється якщо кредитор не пред'явив позов до поручителя протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_4 як поручителя суми заборгованості за кредитним договором тільки 23.05.2013 року, що говорить про пропущення ним строку.
Згідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий: Куценко Т.Р.
Судді: Демченко Е.Л.
Варенко О.П.