02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1008/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У квітні 2014р. ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2014р. за №0000652201 та №0000662201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 03.02.2014р. по 06.03.2014р. проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
За результатами перевірки складено акт від 14.03.2014р. за №514/14-04-22-01/36487633, у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства, які полягали у безтоварності операцій Товариства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Агросанта» та ТОВ «Ева плюс 2010». Крім того, позивач не мав права відносити до витрат в перевіряємому періоді, витрати пов'язані з наданням ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» аудиторських послуг (перевірки) здійсненою ТОВ «ДОК.ФІНАНС», оскільки цей контрагент не є аудиторською фірмою. На підставі таких висновків ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014р. №0000652201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 66 211грн. та штрафними санкціями на суму 33 105,50грн. та №0000662201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 636 554грн. та штрафними санкціями на суму 318 277грн.
Позивач зазначає, що ДПІ безпідставно прийняло рішення про збільшення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ та відніс до витрат суми від здійснення угод з контрагентами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить позов задовольнити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31.03.14 за №0000652201 та №0000662201.
Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» судові витрати у розмірі 487,28грн. з Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщенні про час і місце судового розгляду належним чином, але в судове засідання не з'явились, про причини не повідомили, а тому судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Єва Плюс 2010» укладені угоди про надання послуг з технічного обслуговування автонавантажувальної техніки. На підтвердження здійснення господарських операцій платником податку надані усі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, а тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту вказані господарські операції. Крім того, платнику податку на підставі договору ТОВ «Док Фінанси» надані послуги з перевірки податкового обліку, які позивач обґрунтовано відніс до витрат ІІІ кварталу 2012р. На підтвердження правомірності віднесення отриманих послуг до витрат, позивачем надані усі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку. Позивачем також підтверджено обгрунтованність отриманих послуг з надання бухгалтерського обліку.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що з 03.02.2014р. по 06.03.2014р. ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. за результатами якої 14.03.2014р. складено акт за №514/14-04-22-01/36487. В акті перевірки ДПІ зазначено на порушення позивачем: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 636554грн. за період І-ІІІ квартали 2012р.; п.п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 66 211грн. за період березень-квітень 2012р.
На підставі акту перевірки ДПІ 31.03.14р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: -№0000652201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 66 211грн. та штрафними санкціями на суму 33 105,50грн.; -№0000662201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 636 554грн. та штрафними санкціями на суму 318 277грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ стали висновки ДПІ про те, що по господарським відносинам з ТОВ «Єва Плюс 2010» не вірно сформований податковий кредит на суму 66 211грн., оскільки контрагент не знаходиться за юридичною адресою, складений акт про неможливість проведення зустрічної перевірки з цим контрагентом, по підприємству розпочата процедура банкрутства, за І квартал 2012р. ним не подана декларація з податку на прибуток.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновку ДПІ про те, що платником податку безпідставно віднесено до витрат (задекларований позивачем показник у ряд.06.1 «Адміністративні витрати») придбані послуги з перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.
Перевіряючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-Х11 (Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як визначено ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Що стосується правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям, як визначено в п.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Підпунктом 198.2.ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
На підтвердження господарських операцій позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку: договір про технічне обслуговування від 22.02.2012р. (т.1 а.с.131); калькуляцію вартості робіт (т.1 а.с.134); акти прийнятих робіт та послуг (т.1 а.с.135,140,142,144,146,148); податкові накладні (т.1 а.с.141,143,145,147,149).
Під час розгляду справи по суті у ДПІ не було зауважень щодо правильності оформлення первинної документації.
Факт надання послуг з технічного обслуговування підтверджений поясненнями позивача та представником контрагента.
Що стосується посилання ДПІ на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Єва Плюс 2010», судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неможливість проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів не може бути доказами того, що платником податку порушено норми податкового законодавства.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі за №21-47\10 та з практики Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт придбання робіт (послуг) у контрагента, а тому він правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані робіт (послуг) у ТОВ «Єва Плюс 2010».
Що стосується правомірності віднесення до витрат отриманих послуг з перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються п.«г» - винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що між платником податку та ТОВ «Док Фінанс» 16 липня 2012р. укладений договір про надання послуг з проведення податкового обліку (т.1 а.с.177-180). За умовами п.1.1 договору виконавець зобов'язаний провести перевірку податкового обліку та договорів замовника на предмет відповідності діючому законодавству (відповідно до п.1.2 вказаного договору). Наданий акт здачі-прийому виконаних робіт (т.1 а.с.181); платіжні доручення на здійснення оплати виконаних робіт (т.1 а.с.181-183). Крім того, доказом фактичної наявності послуг щодо проведення перевірки податкового обліку є Звіт про результати перевірки (т.2 а.с.2-255).
Виходячи з наведених документів та доказів, на підставі приписів п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивач правомірно відніс до витрат суму вартості послуг отриманих від ТОВ «ДОК.ФІНАНС», оскільки ці послуги були необхідні для забезпечення господарської діяльності. Факт надання послуг підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції і представник контрагента.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до витрат отримані послуги з перевірки податкового обліку та сформований податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Єва Плюс 2010».
Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції представником ДПІ не доведено належними доказами безтоварність господарських операцій та, відповідно, правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук