Справа: № 2а-9191/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
06 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення штрафу, -
Позивач - Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення штрафу № 57 від 01 березня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2012 року в пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення "Київ-Пасажирський", ОКПП «Київ», що на території Київської області міста Бориспіль-7, у вагоні №8 потягу №1 сполученням "Москва-Київ" прикордонним нарядом відділу прикордонної служби було виявлено пасажира, а саме: громадянку Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала через державний кордон на "в'їзд" в Україну по внутрішньому паспорту громадянина Китайської Народної Республіки НОМЕР_1, виданому 16 липня 2008 року, в якому відсутня віза України, тобто по документу, що не дає права на перетинання державного кордону України.
За даним фактом було складено протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №920247 від 24 лютого 2012 року.
01 березня 2012 року відповідачем винесено постанову №57 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, в якій зроблено висновок, що перевізником позивача не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування. Зазначені дії призвели до порушено статті 1 Закону України „Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" та Закону України "Про залізничний транспорт", у зв'язку з чим на позивача накладено штраф у розмірі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
В силу ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" від 10 січня 2002 року № 2920-III , підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.
Згідно ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР, перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених ст. 22 цього Закону, зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання цього обов'язку, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Аналогічні вимоги передбачені Технологією прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон для залізничного сполучення затверджених спільним наказом Державної прикордонної служби України, Державної митної служби та Міністерства транспорту та зв'язку України №745/926/1032 від 06 жовтня 2009 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 листопада 2009 року №1036/17052.
Таким чином, на перевізника при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, покладений Законом обов'язок перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2012 року в пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення "Київ-Пасажирський", ОКПП «Київ», у вагоні №8 потягу №1 сполученням "Москва-Київ" прикордонним нарядом відділу прикордонної служби було виявлено громадянку Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, яка слідувала через державний кордон на "в'їзд" в Україну по внутрішньому паспорту громадянина Китайської Народної Республіки, в якому відсутня віза України, тобто по документу, що не дає права на перетинання державного кордону України.
Тобто, позивачем не було виконано до початку перевезення обов'язок перевірити наявність у пасажира належно оформлених документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
За встановлених по справі обставин та наведених норм чинного законодавства України щодо відповідальності перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень, колегія суддів вважає, що позивача, як перевізника, правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, а саме: за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення через державний кордон України одного пасажира без необхідних документів.
Крім того, згідно п.п. 3 та 4 ст. 7 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року яка набрала чинності для України 01 березня 2011 року, прикордонні заходи, де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави. Кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.